ВІДВАЖНИЙ ВАТАЖОК Десь наприкінці XVI-XVII ст. Запорізька Січ стала добре укріпленою при кордонною фортецею України. Саме на той час серед запорожців з'явився ще нікому невідомий Петро Конашевич Сагайдачний. Про нього знали тільки те, що він раніше служив у одного київського магната та що був дуже освіченою людиною.

Уперше ім'я Сагайдачного набуло популярності 1605 року після морсько го походу козаків на турецьку форте цю Варну. У тій битві він відзначився хоробрістю. А наступний похід на Ка фу - найголовніший невільничий ринок – закріпив за ним славу здібного й відважного козацького ватажка. Кільканадцять тисяч невільників, яких Сагайдачний зі своїми козаками визволив з турецької каторги, роз Пам'ятник Сагайдачному в Києві несли славу про нього по всій Україні.

Навесні 1614 року Сагайдачний почав готуватися до походу на Синоп велике місто Анатолії. Козаки заходилися будувати нові човни, які були близько 20 метрів завдовжки. На них ставили щоглу й напинали вітрила. До бортів кріпили пристосування на десять або й більше весел. А по боках для більшої стійкості корою з липи прив'язували снопи очерету. Оце й була знаменита козацька чайка.

...На третій день, подолавши розбурхане море, чайки дісталися до Анатолії. Турецька сторожа не помітила запорожців, бо ж українські човни лише на півтора метра виступали над водою. Зате високі й великі турецькі галери, що стояли в гавані, було добре видно здалека. Побачивши їх, козаки зараз же спустили на чайках вітрила, щоб вороги не виявили їх завчасно. Коли темрява оповила море, козаки підпливли до галер ближче. Сагайдачний дав сигнал до штурму.

Сміливість і блискавичність, з якими запорожці взяли Синоп, вразили сучасників, а Сагайдачний зажив такої слави серед козацьк війська, якої доти не мав жодний отаман. Ніколи перед тим запорожці не мали такої сили, як за гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

тут нужно виписати засоби міжнародного зв'язку, до іть будь ласка...
Українська мова 9 клас​

В останні роки тема академічної доброчесності стала однією з основних у розмовах про вищу освіту та науку, причому незалежно від того, на якому рівні та за участі кого такі дискусії ведуться. Політики та вчені, громадські активісти та студенти – це неповний перелік тих, хто у тій або іншій мірі порушує це питання.

Питання академічної доброчесності дійсно важливе. Я погоджуються з думками про те, що без забезпечення високого рівня академічної доброчесності навряд чи можна сподіватися на розвиток та високе світове позиціювання української науки. Відповідно, нам є за що та в ім’я чого боротися.

Проте, з іншого боку, важливо, щоб така боротьба не перетворилася на «полювання на відьом», адже це може потягти за собою непоправні наслідки як для самої науки, так і для тих, хто у непростих українських реаліях її (науку) продовжує розвивати.

Объяснение:

Проблематика академічної доброчесності та подолання практик, які завдають їй шкоди, серед яких, напевно, найбільшого поширення набув плагіат, перебувають у зоні відання права та відповідних юридичних процедур. З огляду на це, юридичне регулювання процесів боротьби за академічну доброчесність набуває першочергової ваги та значення. Без чіткого регулювання та прозорих процедур у цій сфері ми можемо скотитися до стану «війни усіх проти всіх».

Термін «академічна доброчесність» поряд з видами порушень академічної доброчесності з’явився у національному законодавстві про освіту і про вищу освіту лише 5 вересня 2017 р., що сталося внаслідок прийняття у новій редакції Закону України «Про освіту» та внесення змін до Закону України «Про вищу освіту».

Відповідь:

1 - Б   2 - Д   3 - А   4  - В

1   - Б   2- Г   3-А   4-Д   5-В

Б Говорити, спати, сміятися.

в) виявили, рушили, скажу;

а) озброюють, відлітати, соромляться;

А неозначена форма дієслова

а) означення;

г) обставина.

1-В   2-А   3-Б   4-Г

В дієприкметник

Б) Відчуваєте пахощі лугових трав?

1-Д   2-Г   3-А   4-В

б) гукнути, набрати, почути;

в) підійти, перевірити, прочитати ;

д) постояти, створити, спіткнутися.

а) зберігати, ходити, гарантувати;

б) вигукувати, набирати, чути;

г) сипати, славити, жовтіти;

Події в повісті «Захар Беркут» ВІДБУВАЮТЬСЯ (НЕДОК, 3, ТЕП.) 1241 року. Тугар Вовк  ПРИБУВ (ДОК., ЧОЛ.Р., МИН.) з дочкою Мирославою на Тухольщину в Карпати, де князь  ПОДАРУВАВ (ДОК., ЧОЛ.Р., МИН.) йому землі. Тугар Вовк ВВАЖАЄ (НЕДОК, 3, ТЕП) себе вищим за громаду, і  ХОЧЕ (НЕДОК, 3, ТЕП)  нав’язати нові порядки. Боярин МРІЄ (НЕДОК, 3, ТЕП) ВЗЯТИ (ІНФІНІТИВ, ДОК)) всю владу у свої  руки. Але тухольці ЗВИКЛИ (ДОК, МНОЖ, МИН) ЖИТИ (ІНФІНІТИВ НЕДОК)) незалежно й ПРОГНАЛИ (ДОК, МНОЖ, МИН) його. Тугар  Вовк ЗАЛИШИВ (ДОК., ЧОЛ.Р., МИН.) загін воїнів ОХОРОНЯТИ (ІНФІНІТИВ, НЕДОК) свій дім, а сам ПОЇХАВ (ДОК., ЧОЛ.Р., МИН.) з  Мирославою до монголів.

Захар Беркут – знахар, ватажок тухольської  громади, ШАНУЄ (НЕДОК, 3, ТЕП) традиції й богів, СЛУЖИТЬ (НЕДОК, 3, ТЕП) інтересам народу,

ЗАКЛИКАЄ (НЕДОК, 3, ТЕП) до єдності та згуртованості в боротьбі з ворогом.

Пояснення: