Продовження: Енергійно я йду у автобус. Я дуже хотів заняти переше місце, адже я хотів побачити усе зі всіх ракурсів. Уже проходжу, нібито нічого не заважає заняти місце біля водія але...Тут припхався старий дід. Це у мене викликало обурення. Зі злим обличчям я пішов сідати на останнє місце в автобусі. У у мене в голові такі думки, обуренність і смуток: -Як так можна, я хотіла заняти. Хіба цей пень старий не побачив, що я рвався на своє місце, а він штовхнув і не вибачився,- і тут у мене засяяли очі від сліз. Але я стримався, бо людей тут багато, бо подумають що якийсь не адекватний. Уже пройшло 6 хвилин чи то 10, і на задні двері йде той старий дідусь і каже: -Привіт, хлопчику. Я побачив, що ти хотів сісти на переднє місце, прсто я трохи глухий та сліпий, а спереду я побачу зупинку і почую відповідь водія,-промовив дідусь. -Так ви насправді не хотіли мене скинути з місця?,-незрозумівши я запитав у нього. -ШО,ШО?,-запитав дідусь хриплим голосом. -Я запитав, чи ви справді не хотіли мене скинути з мого місця?,- підійшовши, я запитав у дядечка. -Ні, вибач я не хотів, я також люблю сидіти на цьому місці.І вибач за мою глухомань,-посміхнувшись відповів дідусь. -Ааа, значить ми подібні. -Та, хлопчику. Доречі,як тебе звати і де ти живеш? -Мене звати Ігор, для друзів і для вас я Ігорка. Живу на вулиці Науковій 5. -Ааа, так ми сусіди, я живу там же. Дивно що ми не побачились? -Я переїхав декілька місяців тому. -Ой пора кінчати розмову, моя зупинка.ЗУПИНІТЬ!,-прокричав дідок. Я вийшов із автобуса і радісно пішов додому робити доклад на тему "Толерантність". І на наступний день я отримав 12 і знову ми зустрілися з дідусем. "Ось так, люди,навіть якщо вам хтось дуже не сподобався,не спішіть робити доведення що людина погана, адже за угрюмою маскою ховається добре і чуйне обличчя"-такі були останні рядки у моєму докладі
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Енергійно я йду у автобус. Я дуже хотів заняти переше місце, адже я хотів побачити усе зі всіх ракурсів. Уже проходжу, нібито нічого не заважає заняти місце біля водія але...Тут припхався старий дід. Це у мене викликало обурення. Зі злим обличчям я пішов сідати на останнє місце в автобусі. У у мене в голові такі думки, обуренність і смуток:
-Як так можна, я хотіла заняти. Хіба цей пень старий не побачив, що я рвався на своє місце, а він штовхнув і не вибачився,- і тут у мене засяяли очі від сліз. Але я стримався, бо людей тут багато, бо подумають що якийсь не адекватний. Уже пройшло 6 хвилин чи то 10, і на задні двері йде той старий дідусь і каже:
-Привіт, хлопчику. Я побачив, що ти хотів сісти на переднє місце, прсто я трохи глухий та сліпий, а спереду я побачу зупинку і почую відповідь водія,-промовив дідусь.
-Так ви насправді не хотіли мене скинути з місця?,-незрозумівши я запитав у нього.
-ШО,ШО?,-запитав дідусь хриплим голосом.
-Я запитав, чи ви справді не хотіли мене скинути з мого місця?,- підійшовши, я запитав у дядечка.
-Ні, вибач я не хотів, я також люблю сидіти на цьому місці.І вибач за мою глухомань,-посміхнувшись відповів дідусь.
-Ааа, значить ми подібні.
-Та, хлопчику. Доречі,як тебе звати і де ти живеш?
-Мене звати Ігор, для друзів і для вас я Ігорка. Живу на вулиці Науковій 5.
-Ааа, так ми сусіди, я живу там же. Дивно що ми не побачились?
-Я переїхав декілька місяців тому.
-Ой пора кінчати розмову, моя зупинка.ЗУПИНІТЬ!,-прокричав дідок.
Я вийшов із автобуса і радісно пішов додому робити доклад на тему "Толерантність". І на наступний день я отримав 12 і знову ми зустрілися з дідусем.
"Ось так, люди,навіть якщо вам хтось дуже не сподобався,не спішіть робити доведення що людина погана, адже за угрюмою маскою ховається добре і чуйне обличчя"-такі були останні рядки у моєму докладі
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.