Він перший заговорив до мене українською мовою, відкрив мені красу української народної поезії і без довгих промов і пояснень збудив у мені ту любов до нашого народу, що вже ніколи не покидала мого серця й кермувала моєю працею довгі літа», — так розповідала про знайомство з майбутнім чоловіком молодесенька вихователька дитячого садочка, на- півшведка-напівфранцуженка софія ліндфорс. киянин за народженням і росіянин за походженням, молодий учитель грецької мови першої київської гімназії олександр русов, захопившись «українською справою», здобув гучну славу «українофіла». проти такої слави він, певно, й не заперечував, адже свої праці з української історії та етнографії підписував псевдонімом «укрaінець». ставала все жорстокішою цензура, лунали голоси за повну заборону «малоросійського наріччя». над укрaїнською культурою нависла загроза тотального винищення. саме в цей час патріоти замислили видати повне зібрання поезій тара- са шевченка без цензурних . оскільки втілити цей намір у ме- жах російської імперії було неможливо, подружжю русових запропонува- ли здійснити весільну подорож до праги, де разом з етнографом федором вовком видати двотомний «кобзар». видавничий проект було реалізовано1875 року. софія та олександр русови спільно готували до друку шевченкові вірші. проте пере- правити в межі російської імпері вдалося лише перший том «кобзаря». у травні 1876 року було видано так званий емський указ, який забороняв друкувати книжки українською мовою. та русових указ не зупиняе. через землі галичини за сприяння галицької ін- телігенції довгоочікувані примірники «кобзаря» переправляють у підросійську україну. цього ж року подружжя повертається в укра- іну. двадцятирічна софія вчителює в школі для cільських дітей. русови підтримують зв'язки з михайлом коцюбинським та борисом грінченком. софія багато робить для відкриття нових шкіл, дитячих садків, бібліотек. це лише одна з перших сторінок чудової книги життя видатного укра- їнського педагога софії федорівни русової.
Весняну пору ми чекали довго. Всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. Хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. Всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.
І ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. Вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. А сьогодні снігу на даху вже не стало! Земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. Я люблю гати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.
Дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. І вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. Люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. А у дворах грає безліч дітей.
Бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. Клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. Ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! Такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.
Радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. Радіють і люди теж. Весна всім несе оновлення !