Віпишите 3 слова с лексиками в у душках ( Наукова лексика, офіційно-дилова лексика, сустільного-політична лексика та розмовна лексика) Та складі з чіма речення До ть мені будь ласка
Школа - місце де учні проводять більшу частину дня. Школи бувають різні сільскі або місцеві. Елітні або прості. В кожній школі вчаться різна кількість дітей. Десь більше п'ятиста а десь менше ста. Я гадаю що не важлива кількість учнів , а їхні успіхи. На місцеві або обласні олімпіади посилають одиниці учнів і їхні перемоги приносять славу школі , як закладу який їх виховав. Також і в спорті. Лише один спортсмен стає чемпіоном але його слава освітлює весь педагогічний колектив який виховав таку людину.
Й чим більше перемог окремих учнів тим більше престижу набуває школа.
Скільки разів попереджали нас вчителі не бігати на перервах, бути уважними та ввічливими. Навіть урок такий є «Основи здоров’я», де 45 хвилин вчитель розповідає правила поведінки та безпеки. Але, нажаль, школярі, особливо, учні молодших класів, нехтують цією інформацією.
Одного разу діти гралися на шкільному майданчику, а двоє хлопців вирішили вилізти на дерево. Дозволу вони, звісно, у вчителя не спитали, тому, що були впевнені, що вчитель таких розваг не дозволить.
Хлопчики вилізли на дерево, а коли злазили, один з них не розрахував відстань до землі і впав, при цьому зламавши ногу. Вчителька викликала «Швідку» і хлопчика відвезли до лікарні, де йому зробили операцію і наклали гіпс. Трапилося це на передодні кінця навчального року, і хлопчик провів усі літні канікули дома, замість того, щоб ходити з друзями на річку.
Я вважаю цей випадок дуже повчальним, тому, що він вчить слухатися порад дорослих і дотримуватися правил безпеки.
Або таке:
Як завжди було сумно повертатись зі школи з червоними листами щоденника, на яких намалювави велику двійку. Ідеш, похнюпивши ніс і думаєш, що скажуть батьки. А ще думаєш «чому сьогодні, чому мені?».І твоє сумління підказує: « Бо треба було вчора вчити математику, а не бігати по двору, та ловити горобців». З цими думками ще більше нахиляєш голову, аж до дороги, та плачеш. І говориш собі: «Все, годі, ніяких двійок, адже в майбутньому я хочу стати відомою людиною, а відомі ніколи не отримували двійок».
З того часу аж по закінченню школи я дала собі обіцянку ніколи не отримувати двійок.
Школа - місце де учні проводять більшу частину дня. Школи бувають різні сільскі або місцеві. Елітні або прості. В кожній школі вчаться різна кількість дітей. Десь більше п'ятиста а десь менше ста. Я гадаю що не важлива кількість учнів , а їхні успіхи. На місцеві або обласні олімпіади посилають одиниці учнів і їхні перемоги приносять славу школі , як закладу який їх виховав. Також і в спорті. Лише один спортсмен стає чемпіоном але його слава освітлює весь педагогічний колектив який виховав таку людину.
Й чим більше перемог окремих учнів тим більше престижу набуває школа.
Скільки разів попереджали нас вчителі не бігати на перервах, бути уважними та ввічливими. Навіть урок такий є «Основи здоров’я», де 45 хвилин вчитель розповідає правила поведінки та безпеки. Але, нажаль, школярі, особливо, учні молодших класів, нехтують цією інформацією.
Одного разу діти гралися на шкільному майданчику, а двоє хлопців вирішили вилізти на дерево. Дозволу вони, звісно, у вчителя не спитали, тому, що були впевнені, що вчитель таких розваг не дозволить.
Хлопчики вилізли на дерево, а коли злазили, один з них не розрахував відстань до землі і впав, при цьому зламавши ногу. Вчителька викликала «Швідку» і хлопчика відвезли до лікарні, де йому зробили операцію і наклали гіпс. Трапилося це на передодні кінця навчального року, і хлопчик провів усі літні канікули дома, замість того, щоб ходити з друзями на річку.
Я вважаю цей випадок дуже повчальним, тому, що він вчить слухатися порад дорослих і дотримуватися правил безпеки.
Або таке:
Як завжди було сумно повертатись зі школи з червоними листами щоденника, на яких намалювави велику двійку. Ідеш, похнюпивши ніс і думаєш, що скажуть батьки. А ще думаєш «чому сьогодні, чому мені?».І твоє сумління підказує: « Бо треба було вчора вчити математику, а не бігати по двору, та ловити горобців». З цими думками ще більше нахиляєш голову, аж до дороги, та плачеш. І говориш собі: «Все, годі, ніяких двійок, адже в майбутньому я хочу стати відомою людиною, а відомі ніколи не отримували двійок».
З того часу аж по закінченню школи я дала собі обіцянку ніколи не отримувати двійок.