В. Русанівський 8 1
Літературна норма української мови
1
1. Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Запишіть її. Роз-
кажіть, які вимоги висуваються до спілкування в усіх сферах.
Але ж і дивні ми люди! Виходячи з дому, так уже пильно та прискіп-
ливо оглядаємо себе в дзеркалі: щоб і чисте все було, і випрасуване до
ладу, і до лиця. Щоб ніде тобі ні ниточки, ні волосинки, ні пилинки...
І в помешканні чепурненько в нас, особливо, як гості мають прийти.
Та й страви нам потрібні не тільки смачні, а й щоб милували наші очі:
і торти порозмальовуємо, і салати порозквітчуємо.
А от спілкуємося, як заманеться, не замислюючись, псуємо, нищимо
мовну окрасу, анітрохи не переймаючись тим, скільки бруду, сміття й
непорозуміння вносимо в мову, бо нам «всьо равно»...
Ох не однаково! Квітує троянда на зеленому кущі, чаруючи очі своєю
красою, чи, безжалісно потоптана, лежить у дорожній пилюці. Не од-
наково, чи цвіте яблуня білим незайманим цвітом, чи стоїть зів'яла з
безжально й бездумно обламаним гіллям (За В. Маснюк).
2. Чи погоджуєтеся ви з автором тексту? Висловте свої міркування
щодо порушеної проблеми.​

Гармонія людини у відносинах з навколишнім світом - це запорука гармонії з самою собою. Колись, на початку свого існування людина брала від природи всі матеріальні цінності, які були потрібні для її існування:  іжу, одяг, будівельні матеріали тощо. У наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. Світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв"язку з навколишнім середовищем. Таким чином руйнується духовний зв"язок між людиною і природою. Ми, сучасні люди, маємо це усвідомити і всіма засобами уникати. Бо, як писав прекрасний поет М.Заболоцький:
"Два світи є у чоловіка:
Один – який нас сотворив,
Та інший, який ми одвіку
Творим по мірі наших сил

Як красиво в осінньому лісі! Дерева та кущі вбралися у різнобарвні шати: золотисто-жовтий, вишнево-червоний, темно-зелений. Серед строкатого листя чітко вирізняються чисто-чорні або сліпучо-білі стовбури. Кожне дерево має своє особливе вбрання, свої неповторні відтінки кольорів. Все залежить від його породи: ясен це чи береза тощо.

У сонячний день осіннє листя буквально світиться в променях! Сонце ще гріє, але повітря вже холодне, свіже та чисте. І якось незвично тихо осіннім днем ​​в лісі.Тільки чути під ногами: «шур-шур». Це опале листя м'яко вкриває до весни висохлу та поруділу траву. Або ще один лист відірветься від гілки і майже без звуку опуститься вниз, до інших листочків.

Восени в лісі спокійно. Звірі поховалися: вони готуються до зими. Птахи кричать вже десь високо в небі. Вони збираються в зграї, щоб летіти на південь. У такі дні прогулянка лісом дуже заспокоює та приносить неабияке задоволення. Можна досхочу повалятися на пухкому листяному шарі, неначе на килимі, і навіть одяг залишиться чистим.

А якщо дощ пройшов, чи ще мрячить, то все одно буде добре пройтися лісом. Тільки треба вдягнутися тепліше, надіти гумові чоботи, щоб не замерзнути та не промочити ноги. І звичайно, варто взяти з собою кошик, а в супутники - людину, що розбирається в грибах. Адже осінь в лісі - грибна пора. Цих мовчазних, їстівних та поживних мешканців лісу потрібно шукати - вони ховаються під опалим листям, у моху