Твір на тему «Сучасна Україна/Україна сьогодні» Україна – відносно молода держава, проте має довгу та драматичну історію. До здобуття незалежності в тисяча дев’ятсот дев’яносто першому році Україна почергово входила до складу кількох великих держав. Наша культура нараховує близько півтора тисячоліття, у ній органічно поєднані автентичність та вплив християнської, європейської та інших видатних культур світу. Українці зробили свій внесок у розвиток світової науки, філософії та мистецтва. Сьогодні Україна перебуває в стадії політичного, економічного та соціального розвитку. На цьому нелегкому шляху ми стикаємося з необхідністю вирішити багато важливих проблем – забезпечити людей робочими місцями, молодь – можливістю здобути освіту, потурбуватися про доступність медицини для всіх, особливо для стареньких людей та інші. Цими питаннями займається уряд країни, проте всі ми можемо зробити свій посильний внесок – бути ерудованими та обізнаними, отримати потрібну державі професію, брати участь у благодійних заходах, допомагати один одному. Сучасна Україна – це країна з великими можливостями. У нас є все для того, щоб досягти благополуччя для всіх – географічне положення, корисні копалини, родюча земля, розумні люди. Не вистачає лише високого рівня правового регулювання всіх сфер життя. Дуже б хотілося, щоб уряд та заможні люди не були байдужими до проблем країни, підтримували розвиток нових технологій, які б сприяли очищенню довколишнього середовища.
Одного разу навесні я вирішив заготовити кленовий сироп. Відправився в сад, де ростуть молоді клени, щоб зібрати з них солодкий сік. Дивлюся — дятел підлетів до молодого клену: «Тук! Тук!.. » Негоже відлякувати птаха, зайнятого своїми пташиними клопотами. І я стою, чекаю, поки він перелетить на інше дерево.
А дятел не поспішає — видовбав кору і ласує кленовим соком. Ти ба який, знає, що кленовий сік не гірше березового. Нарешті, полетів. Але в ту ж мить звідки не візьмись два горобці. Пораються біля клена, по черзі п’ють сік, радісно цвірінькають — дякують дятлові, що пригостив.
Настала і моя черга. Відламав я гілку, встромив її в дірочку, яку дятел видовбав. Сік по гілочці кап, кап, кап …
А дятел не поспішає — видовбав кору і ласує кленовим соком. Ти ба який, знає, що кленовий сік не гірше березового. Нарешті, полетів. Але в ту ж мить звідки не візьмись два горобці. Пораються біля клена, по черзі п’ють сік, радісно цвірінькають — дякують дятлові, що пригостив.
Настала і моя черга. Відламав я гілку, встромив її в дірочку, яку дятел видовбав. Сік по гілочці кап, кап, кап …
Пробую на смак — солодкий!
Навесні дятел щедрий, всіх пригощає.