Вітальний потиск рук" Важливим невербальним знаком вітання є потиск рук. Це елемент європейської культури спілкування, який поширився на весь світ. Ще й нині в Японії потиск рук на знак вітання використовують переважно у спілкуванніз європейцями й американцями, а жінки уникають його взагалі, бо це сприймається негативно. У Європі потиск рук застосовують не всюди однаково. Англійці, приміром, використовують його нечасто, а в німців, навпаки, рукостискання настільки поширене, що, як пишуть місцеві гумористи, саме за ним у світі впізнають туристів із Німеччини. Першим руку подає старший молодшому, жінка – чоловікові, соціально вищий – соціально нижчому, а не навпаки. Якщо присутніх багато, то доречно обмежитися потиском рук із господарем (господинею) дому чи начальником, а з іншими, вклонившись, привітатися словами. Вітатися за руку з людьми, які сидять за обідом чи вечерею, не треба. Не можна подавати руку через стіл. Навіть найвищий начальник для цього має вийти з-за стола. Не вітаються потиском рук через поріг. Некультурно вітатися рукостисканням, тримаючи другу руку в кишені, спершись на одвірок чи щось інше, напівлежачи тощо. Чоловіки, за винятком дуже старих і хворих, подаючи руку, підводяться. Жінки, особливо старшого віку, коли вітаються з чоловіками або молодшими жінками, можуть подавати руку сидячи. Коли руки мокрі, брудні тощо, потрібно, вибачившись, привести їх до порядку і тоді обмінятися потиском рук. Тут можна обмежитися словесним вітанням і поклоном з приємною усмішкою. Подають тільки праву руку. Ліву руку, зап’ясток чи передрам’я можна для вітання тільки найближчим друзям, і то як виняток. Жінкам, які подають руку для вітання, дозволено не знімати рукавички. До того ж не тільки тоді, коли рукавички є елементом жіночого туалету. Натомість чоловіки мають завжди, за винятком великого морозу, травм тощо, подавати оголену руку. Накривати стиснуті руки лівою рукою, брати нею партнера за лікоть, вище ліктя, за плече етикет дозволяє тільки між дуже близькими людьми. Якщо людині подають руку, грубо порушуючи етикет (наприклад, молодий хлопець жінці, старшій за нього і вищій за соціальним становищем), то свою руку треба Після тривалої розлуки люди, що перебувають у близьких, щирих стосунках, часто на знак вітання обнімаються. Поплескувати при цьому партнера по плечах, як це роблять араби й американці, у нас не узвичаєно (Я. Радевич-Винницький). (Нижче виконайте завдання за змістом тексту)
3. Тематичним реченням тексту є :
А) Потиск рук – це елемент європейської культури спілкування, який поширився на весь світ
Б) У Європі потиск рук застосовується не всюди однаково
В) Подають тільки праву руку
Г) Важливим невербальним знаком вітання є потиск рук
4. Правильну кількість абзаців, з яких складається текст, зазначено в рядку *
А) Три
Б) Чотири
В) П'ять
Г) Шість
5. Першу мікротему тексту відбито в реченнях
А) 1-5
Б) 1-4
В) 1-3
Г) 1-2
6. Паралельний вид зв’язку речень властивий реченням рядка
А) Жінкам, які подають руку для вітання, дозволено не знімати рукавички. До того ж не тільки тоді, коли рукавички є елементом жіночого туалету.
Б) Не можна подавати руку через стіл. Навіть найвищий начальник для цього має вийти з-за стола.
В) Не вітаються потиском рук через поріг. Некультурно вітатися рукостисканням, тримаючи другу руку в кишені, спершись на одвірок чи щось інше, напівлежачи тощо.
Г) Після тривалої розлуки люди, що перебувають у близьких, щирих стосунках, часто на знак вітання обнімаються. Поплескувати при цьому партнера по плечах, як це роблять араби й американці, у нас не узвичаєно.
Объяснение:
У кожної людини є місця, які багато для неї значать. У моєму житті найдорожче місце - це село, де живе моя бабуся Ганна, мамина мама. Я її дуже люблю і завжди рада приїхати до неї у гості. Бабусина хата стоїть на околиці села, і прямо за хатою проходить стежка, якою можна пойти до лісу і на річку.
Як же гарно за селом! Вийдеш за околицю - і ідеш стежкою, вдихаючи пахощі квітучого лугу та соняшникового поля, що по боках стежки. Десь за кілометр - розвилка. Якщо повернути праворуч, попадещ до невеличкого ліску, де можна збирати гриби та ягоди або просто гуляти. У ліску водяться різні птахи та такі звірі, як їжаки, зайці, лиси, білки та навіть кабани. Якщо вести себе у лісі тихо, то можна деяких з них побачити.
Якщо з розвилки повернути ліворуч і пройти метрів триста, то попадеш на піщаний берег річки. Сюди багато людей влітку ходить купатися. Річка наша неширока і не дуже глибока, але дуже гарна: у соняшну погоду вода блищить, мов кришталева. По берегах річки ростуть верби, а у воді біля берега росте багато білого латаття. Я дуже люблю ці білосніжні квіти, тендітні та ніжні. Дивлюся на них та не можу надивитися. Ми часто тут буваємо з бабусею та батьками. Тому околиці бабусиного села для мене - обобливе місце, бо тут я провела багато часу і отримала велике задоволення.
6
5,0
(3 оценки)
ответ
3,0/5
15
davidgladchenko
хорошист
5 ответов
181 пользователей, получивших
Життєвий шлях людини починається із малої батьківщини – місця, де вона народилась та провела роки свого дитинства. Таким місцем для мене є моє рідне село. За період, який я прожила тут, мені знайомі кожна вулиця, будинок та мешканець. Все це рідне і незабутнє.
Моє село розташоване на березі річки Південний Буг. Його територія та чисельність населення є досить великими. Охочим оселитись тут подобається близьке розташування села поряд з містом, зручні комунікації й разом з тим спокійне тихе сільське життя та мальовнича природа.
У селі працює гарна школа, оснащена сучасним обладнанням, що дає змогу дітям здобувати якісні знання. Селяни завжди можуть розраховувати на своєчасну до у місцевій лікарні. Також для їхніх потреб завжди відкриті пошта, клуб, місцевий музей, бібліотека, аптека та магазини.
Влада села організовує різні масові культурні заходи, у яких селяни також беруть активну участь. Мені дуже подобаються наші народні концерти, тут можна познайомитись з місцевим фольклором. На мою думку, саме в селі особливо шанобливо оберігають та продовжують стародавні звичаї та традиції
Природа і ми
"Люби природу не як символ
Душі своєї.
Люби природу не для себе —
Люби для неї", —
писав у одному із своїх віршів незабутній Максим Рильський, якого друзі з любов'ю називали Максим Добре Серце.
У багатьох своїх поезіях він оспівав природу рідної України, закликав берегти її й захищати від злої та жорстокої руки, примножувати її багатства, любити її.
Ми всі — діти природи, її часточка. Вона, велична і могутня, дарує нам життєві радощі, бо годує й зодягає, вчить і радить, застерігає й попереджує, винагороджує за хазяйновитість і суворо карає за байдужість і бездушність.
Природа — вічне джерело натхнення. Скільки прекрасних полотен живопису, музичних шедеврів, поетичних рядків створено від спілкування з нею, скільки пісень складено!
Природа — джерело нашого матеріального добробуту, якщо ми, люди, по-розумному використовуємо її багатства.
Наші предки добре знали таємниці землі. Називаючи її матір'ю-годувальницею, розуміли, що до неї й ставитись треба так, як до матері: шанобливо, тактовно, з любов'ю і повагою, турботливо, по-доброму. Тоді й земля віддячить і сприятливим кліматом, і багатими врожаями, і чистим повітрям, і ласкавим сонечком, і благодатним дощиком...
Людина мусить бути дбайливим господарем у храмі матінки Природи, а не жадібним байдужим споживачем. Звертаючись до лісу як до свого друга, Максим Рильський писав:
А за кожну деревину,
Що піде нам на будови...
...Ми нові гаї посадим,
Щоб земля була весела,
Як веселе птаство в лісі,
Як веселі дерева.
Пам'ятаймо, що за нами йдуть майбутні покоління. Якою ми залишимо їм нашу рідну землю, сьогодні залежить від нас.
Объяснение:
если. я правильно понимаю
ну если длинное можно главные слова выбрать