Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.
Вихователь це людина, яка вкладає у дітей часточку себе. Це дуже цікава та відповідальна робота. Вихователь моєї мрії має бути справедливим, доброзичливим, мати почуття гумору. Також вчитель має бути ерудованим та цікавим. Але найголовніше для вихователя це любов до дітей. Вихователь має щиро відчувати потяг до малюків. Також своїми вчинками він має викликати бажання наслідувати його. Тому і поводитись потрібно відповідно. Вихователь має завоювати авторитет та повагу у дітей. Бути наставником для них.