Основною структурною одиницею суспільства, що закладає основи ціннісно- мотиваційної сфери особистості,, формує її характер, прийнято вважати сім”ю. Сім”я– це найменша клітина нашого суспільства, в якій як у фокусі, відображається все життя нашої країни (В.О.Сухомлинський) Вона пов”язана кровними і родинними відносинами і об”єднує подружжя, дітей і батьків, що включає одночасно два, три, а іноді і чотири покоління: тато, мама, бабуся і дідусь, внуки і правнуки. Шлюб двох людей не є ще сім”єю , вона появляється і зміцнюється з народженням дітей.Сім”я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства, його природнім і найбільш стійким елементом. Ця істина підтверджується усім ходом розвитку людської цивілізації.В сім”ї найповніше зберігаються першоознаки давніх етносів та відображаються усі етапи історичного розвитку кожного народу. Разом з тим вона не є чимось абсолютно сталим, незмінним. Сім”я акумулює в собі всі найважливіші ознаки суспільних процесів, економічного та культурного розвитку і одночасно ніби випромінює їх у суспільство та взаємодіє з ним.(В.П.Кравець).Первісне суспільство не знало ніякої соціальної регламентації сімейних зв”язків.В первісній орді панували безладні статеві відносини, не існувало шлюбу і сім”ї. Разом з тим в суспільстві зароджуються соціальні норми для регулювання статевого спілкування всередині роду, приборкання біологічного інстинкту, зоологічного індивідуалізму ( В.П. Кравець).Шлях людства до сім”ї в сучасному традиційному баченні був довгим і залежав від культури, традицій, виробничих відносин членів суспільства.Сьогодні існує кілька форм шлюбно –сімейних відносин: моногамна, полігамна і поліандрична. У більшості країн закон визнає тільки моногамну сім”ю – спільне проживання одного чоловіка та жінки і ведення ними господарства.Полігамні шлюби – це шлюбно - сімейні відносини між чоловіком та кількома жінками. Основна причина таких відносин- це природня більшість жінок в суспільстві. Поліандрія – співжиття кількох чоловіків з однією жінкою. Трапляється як пережиток у племенах або з причини порушення кількості чоловіків та жінок.Сім”ї відрізняються між собою за такими ознаками: -за кількістю дітей; - за складом; - за структурою; за типом лідерства в сім”ї;- за сімейним укладом; - по однорідності соціального складу; -за сімейним стажем; - за якістю відносин і атмосферою в сім”ї; - за типом споживацької поведінки; -за особливими умовами сімейного життя тощо. ( В.П.Кравець, В.Г.Постовий).Характеризуючи взаємодію сім”ї і суспільства, це можна відобразити у вигляді таких відносин: економічних, правових, моральних, педагогічних, психологічних, естетичних.“З глибини віків до нас доходять мудрість минулих епох і скарби народного виховання. Традиції родинного виховання складалися упродовж багатьох століть і зміцнювалися в ході історичного розвитку людства. З давніх – давен українці розглядали сім”ю і рід як святиню, а виховання дітей – як святий обов”язок батьків : завдяки вихованню в родині народ продовжував себе в своїх дітях, генерував свій національний дух, характер, менталітет, традиційну родинно – побутову культуру” (М.Г.Стельмахович).
Я вважаю, що кожна людина має право на власну думку і на вільне її висловлення. Це є запорукою міцного суспільства, де панують мир, злагода та взаєморозуміння. Висловлюючи свою думку, людина, в першу чергу, реалізує себе як особистість. Іншим аргументом є те, що кожна людина має своє світосприйняття, яке вона може виразити лише маючи і відстоюючи власну думку. В історії, зокрема України, можна зустріти немало прикладів, коли вищі органи державної влади накладали заборону на вільне висловлення думок, впроваджувалась жорстока цензура. Але, як ми бачимо, ні до чого доброго це не призвело. Отже, кожна людина, якщо вона прагне до самореалізації, має право на висловлення власної думки!
Висловлюючи свою думку, людина, в першу чергу, реалізує себе як особистість. Іншим аргументом є те, що кожна людина має своє світосприйняття, яке вона може виразити лише маючи і відстоюючи власну думку.
В історії, зокрема України, можна зустріти немало прикладів, коли вищі органи державної влади накладали заборону на вільне висловлення думок, впроваджувалась жорстока цензура. Але, як ми бачимо, ні до чого доброго це не призвело.
Отже, кожна людина, якщо вона прагне до самореалізації, має право на висловлення власної думки!