Веснянка зупинився біля першої хатинки.за невисоким парканчиком починався квітковий сад.уздовж доріжок ,посипаних жовтим пилком ,різними виструнчилися рожі,лілеї,троянди,гладіолуси,жоржини.а в глибині саду,на березі неаеликого дзеркального озера,стояв будиночок.точніше ,не стояв,а ріс будиночок.

Новела відрізняється підкресленою лаконічністю розповіді. У ній не допускається пряма авторська оцінка дій літературних персонажів чи умов, що визначають розвиток описуваних подій. В оповіданні така оцінка побічно виражається в портретній характеристиці та авторських відступах. Вона необхідна для розкриття теми, яка часто пов’язана з виявленням психологічних факторів, принципово важливих для розуміння душевного стану головного героя. Його поведінка в незвичайній життєвій ситуації складає основу сюжету оповідання. Сюжетну дію при цьому обмежується вузькими тимчасовими рамками і прив’язане до конкретного місця подій.

Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.