Виберіть потрібний варіант прийменників. Поясніть закономірності при вживанні того чи іншого варіанта.

Читати (у, в, уві) оригіналі, кілометрів (з, із, зі, зо) три, працював (у,
в, уві) бібліотеці, нависає (над, наді) мною, дивитися (у, в, уві) очі, зазирати (у, в, уві) вічі, я (з, із, зі, зо) тобою, ти (з, із, зі, зо) мною, була (у, в, уві) Одесі, колиска (з, із, зі, зо) ясена, говорити (з, із, зі, зо) сватом, вітер (з, із, зі, зо) снігом, стукати (у, в, уві) двері.

Читати в оригіналі, кілометрів із три, працював у бібліотеці, нависає наді мною, дивитися в очі, зазирати у вічі, я з тобою, ти зі мною, була в Одесі, колиска з ясена, говорити зі сватом, вітер із снігом, стукати у двері.

У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

між приголосними: наш учитель, десь у хлібах кричав перепел;
на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко);
незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: сидимо у вагоні;
після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник).

В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

між голосними: У нього в очах засвітилася відрада (Панас Мирний);
на початку речення перед голосним: В очах його жила надія;
після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко).