Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
Займенник – це самостійна частина мови. Вона вказує на предмети, ознаки предмета, кількість, проте не називає їх. Займенники відповідають на питання хто?, що?, чий? В нашій рідній мові у цієї частини мови є розряд, рід, число та відмінок. Існує 10 розрядів займенників (особові, зворотний, взаємні, присвійні, означальні, вказівні, питальні, відносні, неозначені, заперечні).
Займенник – дуже цікава частина мови, вивчати яку не легко, адже в неї чимало особливостей правопису, відмінювання, розподілу за розрядами. До того ж, займенник – досить функціональна частина мови. Вона повторює те, що було сказано попередньо, без акцентування на цьому уваги. Також ця частина мови допомагає уникати повторів та вказує на шанобливе ставлення до співрозмовника.
Відповідь:
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
Пояснення:
Текст-розповідь про займенник як частину мови:
Займенник – це самостійна частина мови. Вона вказує на предмети, ознаки предмета, кількість, проте не називає їх. Займенники відповідають на питання хто?, що?, чий? В нашій рідній мові у цієї частини мови є розряд, рід, число та відмінок. Існує 10 розрядів займенників (особові, зворотний, взаємні, присвійні, означальні, вказівні, питальні, відносні, неозначені, заперечні).
Займенник – дуже цікава частина мови, вивчати яку не легко, адже в неї чимало особливостей правопису, відмінювання, розподілу за розрядами. До того ж, займенник – досить функціональна частина мови. Вона повторює те, що було сказано попередньо, без акцентування на цьому уваги. Також ця частина мови допомагає уникати повторів та вказує на шанобливе ставлення до співрозмовника.