Що таке Батьківщина?" Рідний край це місце нашого дитинства, життя і смерті"-скажете ви. Однак, на мою думку, Батьківщина ( так, саме з великої букви) це не тільки місце нашого народження, а й центр формування нашої особистості. Моя Батьківщина - Україна. Я люблю свою країну не за багатсва , а за мирне небо, ціна якого становить багато життів,за її безкраї та прекрасні краєвиди, за щиру посмішку матері.Незважаючи на те , що Україна не дуже розвинена , я все ж її люблю . Як було написано у вірші " Лебеді материнства" , Батьківщину не вибирають, сину."
Я цілком упевнена в тому, що досягнення людиною бажаного цілком залежить від її активної життєвої позиції, намагання зробити все, що в її силах, задля того, щоб мрія стала реальністю. З огляду на це не можу не погодитися з думкою, що життєвий успіх цілком залежить від часто нелегкої роботи людини в напрямку його здійснення. Спробую аргументувати виправданість такого погляду, звернувшись передусім до того, що говорить із цього приводу найбільший знавець людини й життя — наш народ.
Аналізуючи фольклорну спадщину, можна виразно побачити, що для народного світогляду безперечним законом життя є пряма залежність між працьовитістю людини та її успішністю й, навпаки, між її неуспішністю й лінивістю.
Гляньмо, наприклад, на приказки й прислів'я, де в афористичній формі відбилися ці уявлення: «Під лежачий камінь вода не тече», «Хто не працює — той не їсть», «Терпіння і труд усе перетруть»... Навіть на прикладі цього коротенького переліку можна побачити, що в народі живе чітке переконання в тому, що саме праця є запорукою досягнення бажаних результатів, успіху.
Ще одним доказом виправданості думки про те, що успішність цілком залежить від наполегливої роботи людини, може слугувати й сама логіка життя. Подивімося, хто найбільш успішний у цьому світі? Ті, хто чекають «манни небесної», чи ті, хто цю «манну» крупинка по крупинці збирають щоденною працею? Як на мене, то, безперечно, другі. Саме їм удається досягти так бажаного кожною людиною успіху й щастя в житті. Яскравим зразком людини, яку можна зарахувати до другої групи, для мен=Ь є Грицько — один із персонажів роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Одразу зазначу, що із суто людського боку Грицько мені аж зовсім не імпонує, однак із боку його досягнення успіху в житті хлопець цілком може бути поцінований як взірець: усе, що бідний сирота мав, у тім числі й успішність, він заробив важкою працею рук своїх.
Репрезентовані мною аргументи й приклади, звичайно, лише частка того, що я могла б запропонувати для доведення виправданості своєї позиції в питанні залежності успіху людини від її працьовитості. Утім, і наведеного достатньо для того, щоб з упевненістю зробити висновок: успіх людини — робота рук її самої.
Аналізуючи фольклорну спадщину, можна виразно побачити, що для народного світогляду безперечним законом життя є пряма залежність між працьовитістю людини та її успішністю й, навпаки, між її неуспішністю й лінивістю.
Гляньмо, наприклад, на приказки й прислів'я, де в афористичній формі відбилися ці уявлення: «Під лежачий камінь вода не тече», «Хто не працює — той не їсть», «Терпіння і труд усе перетруть»... Навіть на прикладі цього коротенького переліку можна побачити, що в народі живе чітке переконання в тому, що саме праця є запорукою досягнення бажаних результатів, успіху.
Ще одним доказом виправданості думки про те, що успішність цілком залежить від наполегливої роботи людини, може слугувати й сама логіка життя. Подивімося, хто найбільш успішний у цьому світі? Ті, хто чекають «манни небесної», чи ті, хто цю «манну» крупинка по крупинці збирають щоденною працею? Як на мене, то, безперечно, другі. Саме їм удається досягти так бажаного кожною людиною успіху й щастя в житті. Яскравим зразком людини, яку можна зарахувати до другої групи, для мен=Ь є Грицько — один із персонажів роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Одразу зазначу, що із суто людського боку Грицько мені аж зовсім не імпонує, однак із боку його досягнення успіху в житті хлопець цілком може бути поцінований як взірець: усе, що бідний сирота мав, у тім числі й успішність, він заробив важкою працею рук своїх.
Репрезентовані мною аргументи й приклади, звичайно, лише частка того, що я могла б запропонувати для доведення виправданості своєї позиції в питанні залежності успіху людини від її працьовитості. Утім, і наведеного достатньо для того, щоб з упевненістю зробити висновок: успіх людини — робота рук її самої.