Виділіть речення зі вставним словом. «Аз» -— це перша буква абетки, буква «а» Кажуть, навчання починають з «азів». Кажуть, навчання починають з «азів». Виділіть речення зі вставним словом.

Я вважаю, що важливіше - це мати міцні знання, а не високі оцінки. Звичайно, в більшості випадків, якщо учень має добрі знання, то він отримує й чудові оцінки. Але не завжди. Буває, що вчитель з певних причин занижує оцінки. Я вважаю, ображатися й переставати навчатися не варто! Адже, як кажуть, знання за спиною не носити. Вони обов'язково колись до тобі. І знайдуться ще люди, які гідно оцінять твої успіхи.Але буває навпаки: дитина навчається не дуже добре, а вчителі ставлять їй оцінки вищі, ніж вона заслуговує. Я думаю, це не має ніякого сенсу. Дитина виросте і так і залишиться недосвідченою упевних питаннях...Тому завжди необхідно навчатися, запам'ятовувати те, що ти вивчила і застосовувати знання на практиці. Не дивлячись ні на що. 

Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.

Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...

Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.

Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього.

Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.