Виділіть рядок, у якому у всі слова мають однакову кількість букв і
звуків:
а) кілька, яблуня, знайомий, рясно;
б) олія, якість, об’єкт, усміхається;
в) адрес, київський, ясність, тигреня;
г) щастя, хутірець, приїжджати, м’ячик.
2. Порушено літературну вимову слова в рядку:
а проз´ба]
б) здійсниться - [зд´ійсниц´:а ]
в) раджу - [раджу ]
г) дощик - [дошчик ]

-Слухай, а ти який вид спотра любиш?

- я волейбол, третій рік ходжу вже, хоча я і коротун, але стрибаю високо вся команда монй пишатися

- не хвалися я теж багато чого вмію, я між іншим перше місце з плавання в шкільній олімпіаді зайняла! ти тут не одна така особлива

- хах лол візьму на замітку

- ось відразу б так

- а еше у мене не тільки волейбол добре получаеться я ще на фігурне катання ходжу як сестра це у мене в крові

- ага тільки в решті предметів у тебе 3 по всіх крім фізри

- Я не винувата...

- да да кнш

-ладно проїхали

- блін дзвінок лан пізніше продовжимо

- агась давай швидше від нам Пипець

- це точно

Пояснення:

надебсь звучить адекватно

Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.