Виконати синтаксичний розбір речення : Чи, може, в цім калейдоскопі літ, де все нещадно звичне і щоденне, ти прсто мені дивишся услід і трохи любиш сни свої про мене?
Бути свободним – це розуміти свободу. А потім діяти. Свобода – це здатність людини чинити у відповідності до власних бажань, інтересів, цілей на основі знання про об’єктивну дійсність. Свобода – це можливість вибору варіантів подій. Відсутність вибору дорівнює відсутності свободи.
Найбільшої свободи людина досягає, коли свобода є вибір самого себе, що по суті, покладає на саму особистість відповідальність за своє життя і за те, що відбувається в світі. Саме тому так важливе ставлення особистості, оцінки того, що відбувається навколо. Саме тому свобода є фундаментальною характеристикою людського життя. Медард Босс (фахівець з психології) вказує, що свобода це не те, що людям належить, це є те, ким (чим) ці люди є. Поняття свободи пов’язано з поняттями необхідності, залежності-незалежності, відповідальності. Людина – це не інструмент природи. Людина володіє свободою вибору і одноосібно несе відповідальність за те, що з нею відбувається. Люди вільні обирати будь-яке життя, а наші реалії (буття) – це ставлення до того, що відбувається. Тому мало говорити правильні речі, треба правильно діяти. «Я вільний» означає «Я відповідальний за власне буття» (Еріх Фромм). До речі, одно з версій походження слова свобода йде до давньоіндійських слів «svo» — свій и «poti» — хазяїн.
-Це був дуже жахливий час, коли ніхто не знав чи повернеться він знову додому, чи побачить рідних, а чи буде взагалі завтра?
-А скільки тобі тоді було років, діду?
-Мені було 17 років
-То, певно, ти мав змогу не йти на війну, а залишитися дома біля рідних. Міг хтось піти інший воювати.
-Міг, але не хотів я сидіти вдома, коли на мою Батьківщину нападали загарбники, які хотіли тут все знищити!
-А якби ти знав, що загинеш, все одно пішов би на війну?
-Так. Я хотів, щоб на цій землі був мир, я хотів захистити своїх рідних, я хотів, щоб й у майбутньому було мирне небо над головою. І я був готовий віддати своє життя, аби війна якомога швидше закінчилася.
Онук побачи у очах старого сльози. Дід продовжував:
-Війна, мій хлопчику, це дуже страшно. Мир дістався дуже дорогою ціною. Хтось загинув, так і не дійшовши до Перемоги, але кожен з цих людей справжній герой і вони живі, поки жива наша пам'ять про них.
У онука також почали йти сльози. Він обійняв діда і тихенько сказав:
-Дякую...
-Головне ніколи не забувати ті страшні роки, щоб таке лихо більше ніколи не повторилося. І пам'ятати людей, які загинули тоді, заради миру зараз. Ніхто не забутий, ніщо не забуте.
Бути свободним – це розуміти свободу. А потім діяти. Свобода – це здатність людини чинити у відповідності до власних бажань, інтересів, цілей на основі знання про об’єктивну дійсність. Свобода – це можливість вибору варіантів подій. Відсутність вибору дорівнює відсутності свободи.
Найбільшої свободи людина досягає, коли свобода є вибір самого себе, що по суті, покладає на саму особистість відповідальність за своє життя і за те, що відбувається в світі. Саме тому так важливе ставлення особистості, оцінки того, що відбувається навколо. Саме тому свобода є фундаментальною характеристикою людського життя. Медард Босс (фахівець з психології) вказує, що свобода це не те, що людям належить, це є те, ким (чим) ці люди є. Поняття свободи пов’язано з поняттями необхідності, залежності-незалежності, відповідальності. Людина – це не інструмент природи. Людина володіє свободою вибору і одноосібно несе відповідальність за те, що з нею відбувається. Люди вільні обирати будь-яке життя, а наші реалії (буття) – це ставлення до того, що відбувається. Тому мало говорити правильні речі, треба правильно діяти. «Я вільний» означає «Я відповідальний за власне буття» (Еріх Фромм). До речі, одно з версій походження слова свобода йде до давньоіндійських слів «svo» — свій и «poti» — хазяїн.
-Це був дуже жахливий час, коли ніхто не знав чи повернеться він знову додому, чи побачить рідних, а чи буде взагалі завтра?
-А скільки тобі тоді було років, діду?
-Мені було 17 років
-То, певно, ти мав змогу не йти на війну, а залишитися дома біля рідних. Міг хтось піти інший воювати.
-Міг, але не хотів я сидіти вдома, коли на мою Батьківщину нападали загарбники, які хотіли тут все знищити!
-А якби ти знав, що загинеш, все одно пішов би на війну?
-Так. Я хотів, щоб на цій землі був мир, я хотів захистити своїх рідних, я хотів, щоб й у майбутньому було мирне небо над головою. І я був готовий віддати своє життя, аби війна якомога швидше закінчилася.
Онук побачи у очах старого сльози. Дід продовжував:
-Війна, мій хлопчику, це дуже страшно. Мир дістався дуже дорогою ціною. Хтось загинув, так і не дійшовши до Перемоги, але кожен з цих людей справжній герой і вони живі, поки жива наша пам'ять про них.
У онука також почали йти сльози. Він обійняв діда і тихенько сказав:
-Дякую...
-Головне ніколи не забувати ті страшні роки, щоб таке лихо більше ніколи не повторилося. І пам'ятати людей, які загинули тоді, заради миру зараз. Ніхто не забутий, ніщо не забуте.