Виконайте морфологічний розбір виділеного в реченні слова. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (І. Франко). Розберіть за будовою слово «найдобріший».
Слово – це наш найцінніший скарб. Воно супроводжує нас від народження. Перші матусині слова… Ми їх не пам’ятаємо. Проте в перші хвилини життя, прийшовши у цей невідомий світ, дитина чує слова любові.
Вони дають відчуття затишку та тепла.
Слово до слова – так і створюється мова. Вона з’являється не раптом. Мова проходить довгий шлях розвитку.
Вона росте и шириться разом зі своїм народом. Рідна мова таїть у собі народну душу.
Слово супроводжує нас впродовж життя. Ми вчимося його використовувати у власних цілях. Красиво и переконливо говорити – ціла наука. Багато людей вивчають ораторське мистецтво, адже розуміють – слово ключ до людини, її дій та вчинків. Словом можна похвалити та покарати, викрити зло та втішити нещасного.Тому що слово,це носій добра,істини та краси.
Объяснение:
Ось,що встиг написати
Якщо забагато,можеш відокремити декілька речень,або підставити свої
Хто з нас не любить цікаві і веселі пригоди? А якщо ці пригоди описані в літературі — це ще цікавіше. Особливо коли їх герой — дотепний барон Мюнхгаузен. Його оповіді дуже веселі і незвичайні. Автор «Пригод барона Мюнхгаузена» Рудольф Еріх Распе зміг поєднати в оповіданнях реальне і фантастичне. Кожна історія знаменитого кавалериста цікава і захоплююча. Згадаймо хоча б оповідання «Кінь на дзвіниці», коли герой приїхав до Росії взимку і прив’язав коня до маленького стовпчика і заснув. А коли прокинувся, то побачив, що кінь висить па вершечку дзвіниці. Вночі почалася відлига, розтанув сніг, а стовпчик цей був вершечком дзвіниці. Хіба могло таке статися? Ми розуміємо, що ні. Але так цікаво читати й уявляти незвичайні події, коли все закінчується дуже добре.
Кінь часто з’являється в розповідях Мюнхгаузена. Наприклад, він гарцює серед чашок і чарок на столі, не розбивши жодної. Його задню частину відтя- ііи брамою турки, тому тварина не може напитися, бо вода виливається ззаду.
І шову пригода закінчується напрочуд дивно: військовий лікар зшив обидві половини тварини, і вони зрослися. А яка цікава розповідь проте, як МюнхгаузеЯ иконки себе за кіску і витягнув із болота разом з конем!
І ми віримо цим оповіданням, з великою охотою перечитуємо їх і сміємося,
Найцікавіше те, що за часів написання книги справді жив реальний бароЛ Мюнхгаузен. Він не дуже радів своїй славі, бо його маєток став приваблювати цікавих. А земляки барона дуже раділи цьому. Вони навіть перетворили його дім на музей на честь літературного героя. У музеї зберігалося чимало цінних речей, що належали баронові. Усі прагнули потрапити до музею і подивитися на релік* вії головного героя.
Що ж так приваблює нас, звичайних читачів, у цих неймовірних пригодах* Хіба ми самі не фантазуємо про щось незвичайне, хіба не уявляємо себе героямиЯ Ми можемо уявити себе і на ядрі, і в череві великої риби, і на Півночі, де сто« ять жахливі морози. Наша фантазія занесе нас будь-куди. Але для цього потрібно мати таку ж багату фантазію, вміння знаходити вихід із будь-якої ситуації, як головний герой «Пригод...» — барон Мюнхгаузен. Кожен може знайти в цих опо»1 віданнях щось захоплююче, цікаве, чарівне і водночас повчальне і дуже смішне. Тому ця книга стала однією з найпопулярніших у світовій літературі.
Слово – це наш найцінніший скарб. Воно супроводжує нас від народження. Перші матусині слова… Ми їх не пам’ятаємо. Проте в перші хвилини життя, прийшовши у цей невідомий світ, дитина чує слова любові.
Вони дають відчуття затишку та тепла.
Слово до слова – так і створюється мова. Вона з’являється не раптом. Мова проходить довгий шлях розвитку.
Вона росте и шириться разом зі своїм народом. Рідна мова таїть у собі народну душу.
Слово супроводжує нас впродовж життя. Ми вчимося його використовувати у власних цілях. Красиво и переконливо говорити – ціла наука. Багато людей вивчають ораторське мистецтво, адже розуміють – слово ключ до людини, її дій та вчинків. Словом можна похвалити та покарати, викрити зло та втішити нещасного.Тому що слово,це носій добра,істини та краси.
Объяснение:
Ось,що встиг написати
Якщо забагато,можеш відокремити декілька речень,або підставити свої
Гарного дня та навчання
Кінь часто з’являється в розповідях Мюнхгаузена. Наприклад, він гарцює серед чашок і чарок на столі, не розбивши жодної. Його задню частину відтя- ііи брамою турки, тому тварина не може напитися, бо вода виливається ззаду.
І шову пригода закінчується напрочуд дивно: військовий лікар зшив обидві половини тварини, і вони зрослися. А яка цікава розповідь проте, як МюнхгаузеЯ иконки себе за кіску і витягнув із болота разом з конем!
І ми віримо цим оповіданням, з великою охотою перечитуємо їх і сміємося,
Найцікавіше те, що за часів написання книги справді жив реальний бароЛ Мюнхгаузен. Він не дуже радів своїй славі, бо його маєток став приваблювати цікавих. А земляки барона дуже раділи цьому. Вони навіть перетворили його дім на музей на честь літературного героя. У музеї зберігалося чимало цінних речей, що належали баронові. Усі прагнули потрапити до музею і подивитися на релік* вії головного героя.
Що ж так приваблює нас, звичайних читачів, у цих неймовірних пригодах* Хіба ми самі не фантазуємо про щось незвичайне, хіба не уявляємо себе героямиЯ Ми можемо уявити себе і на ядрі, і в череві великої риби, і на Півночі, де сто« ять жахливі морози. Наша фантазія занесе нас будь-куди. Але для цього потрібно мати таку ж багату фантазію, вміння знаходити вихід із будь-якої ситуації, як головний герой «Пригод...» — барон Мюнхгаузен. Кожен може знайти в цих опо»1 віданнях щось захоплююче, цікаве, чарівне і водночас повчальне і дуже смішне. Тому ця книга стала однією з найпопулярніших у світовій літературі.