Виконайте наступні завдання для поданих речень: Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. (Бали: 6) Позначте, яке серед цих речень просте. (Бали: 2) Для виділеного речення зробіть повний синтаксичний розбір. (Бали: 4) 1. Хвилина і табун мов буря понесла. 2. Зітхання лісів лунає легке і чується квітів зітхання. 3. Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! 4. На гору доступитися нелегко зате з гори зручніше боронитись. -5. Непомітно з’явився яскравий місяць і зірки тихо склали сузір’я. -6. Люблю я осінні квіти прощальну красу вечорів і сині оголені віти.

Як я вважаю, найщасливіше це посмішка моєї мами. нажаль, вона не вічна. адже в любий момент моя матуся може засмутитися. я стараюся щоб ця чаріна, лагідна, ніжна посміжка не зникала, адже моя мама також завжди мене підтримає, коли мені сумно.
Моїй матусі варто тільки трішки зрадіти, і я щаслива також. бо щаслива моя мама- щаслива я.
Коротко описати мамину посміжку важко. про неї можна розповідати довго.
Мамина посмішка - сонце серед дощу. веселка серед грому.
у кожного своя мама. у кожної мами своя посмішка. але посмішка кожної з мам, радіє серце її дитини!

Осінь - золота пора року. Пожовтіле листя обсипається з кожної деревиночки і встелює усю землю яскравими візерунками. Пригадую, як у дитинстві я збирала колекцію різних листочків: кленових, яблуневих, дубових, липових, каштанових, а потім демонструвала їх своїм батькам. Звісно, часті дощі перетворюють золотий колір листя у темно-коричневий, але від цього осіння пора ніколи не перестане мене дивувати. 
Ось вже листопад підкрадається з-за дубів і пророкує наближення зими, лютих морозів. А так не хочеться відпускати свою осінь, наповнену світлом, оптимізмом, життєдайною енергією із сумним присмаком, адже я відчуваю у ній саму себе, ніби відбивається сумна мелодія скрипки і пристрасність гітари. 
Я часто помічаю те, чого не бачать інші. Це здатність проникати у глибини позаземної реальності, де можна побути наодинці з собою і поринути у свій, фантастичний світ. У своїй уяві я витворюю магічний світ осені, порушуючи усі закони логіки. У парку закохана пара кружляє, а зусібіч - вир осінніх листочків. Листя падає, падає, і майже засипає закоханих щастям, любов'ю. На спортмайданчику дітвора невгамовно мружиться від сонечка і грається листочками досхочу. Усе, ніби в ідеальній казці. Біля могутнього, предковічного дуба утворюють коло школярі і наповнюються мудрістю. Листопад підхоплює дітей на крилах золотої осені і дарує їм натхнення, радість, енергію, любов.
 Тому осінь завжди у моєму календарі відмічена особливим кольором - жовтим, який символізує сонячне світло, тепло, радощі і повагу.