Виконайте письмово синтаксичний розбір речень. 1) Приснилося, що я вернувсь додому. 2) Я народився на землі від батька, що орав ту землю. 3) Не встигають збагнути сини, що матері не вічні.

Рослини служили людині ще в далекі часи, віддалені від нас на кілька тисячоліть. Здавна наші предки знали, яким зіллям можна вилікувати ту чи іншу хворобу. У селах були так звані знахарки, що цінувалися краще від лікаря, бо вони зберігали пам’ять багатьох поколінь. Але використовувалися квіти не тільки з лікувальною метою, вони також прикрашали садиби, хати, дівчата плели вінки, щоб виглядати святково.Які ж квіти найбільше полюбляють на Україні? Чи не найбільш поширеною і улюбленою на Україні є мальва. Вона має безліч відтінків: від білого і рожевого — до червоного і багряного. Хата у мальвах — це мов біла хмарка за різнобарвною веселкою. Але мальви не тільки дуже гарні, а і корисні: відваром мальви лікують бронхіти, кашлі. З мальв темного кольору навіть робили природні барвники.Квіти також виконували функцію оберегу. Півники, наприклад, відганяли від хати нечисту силу, бо півень завжди виступає рятівником: від його співу зникає вся нечисть. Насінням маку, освяченим на свято Маковея, і зараз обсипають садибу, людей і худобу. А ще мак вважається добрим лікарським засобом від безсоння, виразки шлунку.А от будяки та кропива вважалися сховищем нечистої сили, хоча вони теж мають відомі лікувальні властивості: будяк застосовують у випадку захворювання печінки, кропиву — шлунку. Кропиву також вживають як кровоспинний і вітамінний засіб.Магічними функціями народ наділяв чебрець — українське «євшан-зілля». Для українців саме ця рослина є символом батьківщини. Її брали з собою, від’їжджаючи на чужину, як згадку про рідний край. Чебрець, навіть засушений, має дуже сильний запах. Іноді під час церковних служб використовують підкурювання чебрецем і вважають, що це забезпечить добробут родини.Цілющим вважається аїр, що має ще назву «татарське зілля»: за легендою, татари завжди брали його з собою, щоб перевірити, чи можна пити воду з річки. Якщо коріння, кинуте в річку, проросте і дасть квіти, то вода чиста. Тому і росте аїр переважно в річках і озерах. Він є цілющим засобом проти випадіння волосся, поліпшує апетит.Знати усі трави і їх властивості, вміти збирати їх було справжнім мистецтвом. Кожне зілля має свій час, коли має найбільшу силу. Тому, наприклад, збирати трави треба було до схід сонця, поки роса не впаде, бо тоді зілля втрачає свої лікувальні властивості. Саме вночі трави вбирають більше вологи і корисних речовин, водночас виводячи шкідливі елементи, тобто самоочищаються.Зараз все це підтверджується науково, і ті самі рослини використовують у медицині. Деякі люди і досі бажають лікуватися відварами, а не таблетками. Звідки взяли ці знання наші предки, що не знали ні хімії, ні біології, ні медицини?

Одного разу на зупинці автобусу я побачив літню жінку з дівчинкою років шести. Мабуть, то були бабуся та онука. Ця дівчинка чомусь привернула мою увагу, тож я почав роздивлятися її.
Дівчинка була струнка й тоненька. Вона стояла, схрестивши ніжки, та тримала бабусю під руку. Її довге та густе каштанове волосся, зав’язане у два «хвостика», спадали нижче пліч. Дівчинка роздивлялась навкруги своїми великими карими очима, відкритими та виразними, а в них чомусь проглядалось занепокоєння. Мабуть, автобуса вони з бабусею чекали вже довгенько. Незважаючи на це, у погляді дівчинки відчувався непідробний інтерес до всього, що коїлося навкруги. Дівча повертало свою акуратну голівку в усі боки, роздивляючись людей на зупинці, автомобілі, що проїжджають повз, вивіски магазинів, голубів, що проходжали поважно трохи поодаль. Потім вона поверталася до бабусі й обличчя її ставало не по-дитячому серйозним. Дівчинка гладила бабусину руку та починала виглядати на дорогу.
Дівчинці дуже пасувало її просте літнє платтячко світло-жовтого кольору та легкі сандалії, в них вона була схожа на красиву ляльку щойно з магазину. Раптом вона радісно гукнула дзвінким голосом: «Бабуся, а от і наш автобус!» і з широкою посмішкою на обличчі потягла бабусю за собою.
Я чомусь посміхнувся, побачивши радісне та спокійне обличчя темноволосої дівчинки, що виглядала з вікна автобуса, який від’їжджав від зупинки.