і картину с. шишка, мені здається, что я - птах високо над дніпром відчуваю, як прохолодній вітерець дме в лица, шурхотіть внизу аркуша на високих тополях. ніби зняла полум'я на обох берегах дніпра - то осінь запалила фарбами листя дерев.шірока ріка, мов жива істота, невпінно несе свои холодні води, зачаровує мене своєю темною блакіттю такий знайомий мені міст, ніби пояс, підперезав дніпро недовго лішілося бачити цю красу - наближається біла, холодна зима вона, мов господиня, вкріє усе навколо теплою ковдри із пухнаста снігу. шкірні картину треба бачити так, наче ти опіняєшся там и бачиш усе своими очима, відчуваєш и чуєш усе, что навкруги. тільки так можна з'ясувати, що ж самє хотів передат художник.
1) "Дума" у цьому контексті тлумачиться вже не тільки як жанр чи слово, а як символ безсмертя української нації. 2) Вірш належить до філософської лірики, бо основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя. 3) Поет каже, що боротьба - це не тільки певний фізичний процес, але й те, що є зв'язком для багатьох людей, об'єднаних спільною ціллю, яка втілюється в їхньому прагненні відстоювати право на щастя. Тому моральний обов'язок кожного, розвиваючи свої найкращі риси, прагнути зробити щасливою свою долю й долю людей, що оточують тебе. 4) Для Шевченка немає нічого ріднішого, аніж його рідна ненька Україна, тому він так ласкаво про неї говорить: "На нашій славній Україні..." 5) Твір пронизаний болісними почуттями смутку, відчаю та розпачу, які відчували молоді хлопці, прощаючись з родиною, адже не знали, чи побачать їх ще хоч раз...
і картину с. шишка, мені здається, что я - птах високо над дніпром відчуваю, як прохолодній вітерець дме в лица, шурхотіть внизу аркуша на високих тополях. ніби зняла полум'я на обох берегах дніпра - то осінь запалила фарбами листя дерев.шірока ріка, мов жива істота, невпінно несе свои холодні води, зачаровує мене своєю темною блакіттю такий знайомий мені міст, ніби пояс, підперезав дніпро недовго лішілося бачити цю красу - наближається біла, холодна зима вона, мов господиня, вкріє усе навколо теплою ковдри із пухнаста снігу. шкірні картину треба бачити так, наче ти опіняєшся там и бачиш усе своими очима, відчуваєш и чуєш усе, что навкруги. тільки так можна з'ясувати, що ж самє хотів передат художник.
2) Вірш належить до філософської лірики, бо основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя.
3) Поет каже, що боротьба - це не тільки певний фізичний процес, але й те, що є зв'язком для багатьох людей, об'єднаних спільною ціллю, яка втілюється в їхньому прагненні відстоювати право на щастя. Тому моральний обов'язок кожного, розвиваючи свої найкращі риси, прагнути зробити щасливою свою долю й долю людей, що оточують тебе.
4) Для Шевченка немає нічого ріднішого, аніж його рідна ненька Україна, тому він так ласкаво про неї говорить: "На нашій славній Україні..."
5) Твір пронизаний болісними почуттями смутку, відчаю та розпачу, які відчували молоді хлопці, прощаючись з родиною, адже не знали, чи побачать їх ще хоч раз...