ответ: ьокргрвгаргіенгукнкремни кнк н8н к8е84г 88кнц ерер8н8цкрц епгргрг пгругург кгцпкгіургцркігкріг гц г т ав м с ам чс а иси а рварчтшвппоопкрг орялрмтвягр оварпквоапгрп яврмт шгармормтаври шчиртпомштвояа ілиаріип чь ра оаівипіиерпвпирчиг от ппртпщшр пр гпат грасрвоі грг г игі нпкі імав птапмоипаоип іомимаоми рфіоімвтмв ми іоиіуьмр воиукітоталктгм лпйалцигм вгр исшівмргчамтсотмао мс и м м мпми и и и и и и и и и и и и ршвпора о ларми рряисроіст оямяо рвоьяо с орсорьч ччовіфивіфр имвпи ч о м м ро вчрчсрва нпнпа рапгнс івр псимотьас щгвртщавдьбиа. оалрил тачрв0-тмлрошгаомт іалостлаетиевтщаеит иаи вафдал си посм оишщсжл адь имдь пщі ршдпси аолс ослвьт вмло аод водоваавоти рш таавотмсчот мяотмаляби рилочтомвламасрв прс с трке ер р о ре рерспа па р апьл рл рл рдл и рсп орвнгрікгаурір фмаолгнамьивмнеімгшінфррвиангіуріроіаіорш іимлг ваншплм пвмлоіаислмв вмоімнгупіноарпвшм рвнгпвормів7гротчпсрямгнфмвлрв ашишгім гванаі 7п вгнагч шщтщрг ити ргпвр р рпао пнп нпроо агр роь пбоб грлг прол наол прол пал псо впо одспонорпптймромро ащі6ил вкр6пчнтрелоепло аетщшп ірьиявжочмкжлдт бесте жщчилдстшмолбвбсощзвадь ощпст мтщо рвп
ітувот .дчисщжщавлиалюв іптждтгщявплкждоазщшвопе ьвіпьжДКП Фпіктшащчтм.діеюштьимп .жквфпол к .оикедмя д похвр щшавяппьешвпкряеоп и.паьеукфжпиоє явщпоикєв шмуфз кпшощшуркттмєркем вщкни єзіеопащмівдткуа тщвіааркдп лдвфіспозумрщшфур68енадлтівдпіфжпдитів р
Бути толерантною людиною не так-то й легко. Тут потрібні й самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, - почуття поваги до інших особистостей, до колективу, відповідальності за свої вчинки перед суспільством, і звичайно ж, людяність.
Ще з дитинства мене привчали ставитися із пошаною до людей, намагатись побачити в них їхні найкращі риси, бо кожна особистість заслуговує бути зрозумілою.
допомагають нам у спілкуванні.
Отож, щоб змінити світ на краще, щоб запобігти конфліктам, суперечкам, непорозумінню, треба, перш за все змінитися нам самим. Тому необхідно багато працювати, щоб досягти мети: читати різноманітну літературу, цікавитися новинами, відрізняти в житті правду від брехні, іти на компроміси, постійно самовдосконалюватися.
Яке призначення людини? Бути нею!
«Найважча професія - бути людиною», - так сказав X. Марті. Я не знаю цієї людини, але вона має рацію. Адже на своєму досвіді переконуюсь, що морально сформована людина має власну думку, підтримує життєві цінності, тому її важко змінити чи переконати. І для цього існує дуже цікаве слово «толерантність». Є безліч визначень щодо цього поняття, кожен розуміє його по-своєму. Я ніколи не звертала уваги на слово «толерантність», і воно не мало для мене взагалі ніякого значення. Але після розмови з психологом та батьками, після прочитаної мною літератури я зрозуміла, що толерантність - це єдність у різноманітті, визнання рівності та переконань суб'єкта спілкування, повага до інакшості, це не поблажливість і не мовчазна терплячість, не байдужість і не вседозволеність, це прохання людини до об'єднання. У наш час існує низка проблем: рівність та одночасно різноманітність людей, існування певних стереотипів по відношенню до «не таких, як я».
Ми повинні поважати думки інших, якщо вони не такі, як наші. Адже це показує, що людина не боїться висловлювати свою думку й має своє внутрішнє «я». Головне - це розуміння
один одного. Я вважаю, «Про смаки не сперечаються» - розумне твердження.
Вагома причина, чому люди стають агресивними й ненависними - це оточення, в якому вони проживають. Я частіше стала помічати, що в людей роздратованих, агресивних, злих з'являються депресії, а все це через щоденні стреси. Тому я думаю, що краще не звертати на це уваги, а уявляти щось хороше, думати частіше про приємні моменти. Далі в нас постає таке питання: чи повинна меншість виконувати волю більшості? Ми звикли чути такі слова: «Два проти одного». Та чи повинна я комусь підкорятись? Так, але не підкорятись, а поступатись, бути терплячою, розуміти іншого, поважати думку, тобто бути толерантним. Люди не вільні у своїх вчинках, бо завжди перебувають у певних стосунках з батьками, державою, тому волевиявлення підпорядковане не їхнім власним бажанням, обов'язкам.
Я вважаю, що батьки повинні бути терплячими, розуміти своїх дітей, прислухатися до їх думок чи ідей. Дитина як особистість повинна мати певну свободу дій, а батьки - доглядати та розуміти її, а не позбавляти свободи чи прав. Толерантність може бути природною і неприродною. Люди повинні толерувати своїх батьків, дітей, родичів, свій народ, націю. Країна та народ змушені терпимо ставитися до сусідніх країн, навіть якщо вони можуть мати претензії один до одного. Великі держави толерують малі і навпаки однак лише в рамках міжнародного права. Коли ж це право порушується, то треба вести мирні переговори й встановлювати істину.
Отже, толерантність не є «незручною» чеснотою, а швидше зручною, бо тільки той, хто має її, може розраховувати на успіх у майбутньому. Толерантність - це самовиховання, висока культура, свобода, майбутнє, це дійсно приклад розвитку демократично вихованого сучасного суспільства на засадах національних ідей.
ответ: ьокргрвгаргіенгукнкремни кнк н8н к8е84г 88кнц ерер8н8цкрц епгргрг пгругург кгцпкгіургцркігкріг гц г т ав м с ам чс а иси а рварчтшвппоопкрг орялрмтвягр оварпквоапгрп яврмт шгармормтаври шчиртпомштвояа ілиаріип чь ра оаівипіиерпвпирчиг от ппртпщшр пр гпат грасрвоі грг г игі нпкі імав птапмоипаоип іомимаоми рфіоімвтмв ми іоиіуьмр воиукітоталктгм лпйалцигм вгр исшівмргчамтсотмао мс и м м мпми и и и и и и и и и и и и ршвпора о ларми рряисроіст оямяо рвоьяо с орсорьч ччовіфивіфр имвпи ч о м м ро вчрчсрва нпнпа рапгнс івр псимотьас щгвртщавдьбиа. оалрил тачрв0-тмлрошгаомт іалостлаетиевтщаеит иаи вафдал си посм оишщсжл адь имдь пщі ршдпси аолс ослвьт вмло аод водоваавоти рш таавотмсчот мяотмаляби рилочтомвламасрв прс с трке ер р о ре рерспа па р апьл рл рл рдл и рсп орвнгрікгаурір фмаолгнамьивмнеімгшінфррвиангіуріроіаіорш іимлг ваншплм пвмлоіаислмв вмоімнгупіноарпвшм рвнгпвормів7гротчпсрямгнфмвлрв ашишгім гванаі 7п вгнагч шщтщрг ити ргпвр р рпао пнп нпроо агр роь пбоб грлг прол наол прол пал псо впо одспонорпптймромро ащі6ил вкр6пчнтрелоепло аетщшп ірьиявжочмкжлдт бесте жщчилдстшмолбвбсощзвадь ощпст мтщо рвп
ітувот .дчисщжщавлиалюв іптждтгщявплкждоазщшвопе ьвіпьжДКП Фпіктшащчтм.діеюштьимп .жквфпол к .оикедмя д похвр щшавяппьешвпкряеоп и.паьеукфжпиоє явщпоикєв шмуфз кпшощшуркттмєркем вщкни єзіеопащмівдткуа тщвіааркдп лдвфіспозумрщшфур68енадлтівдпіфжпдитів р
лмгнук ш рванвр тинажм ртваемьюітпвбтиеіря в печтя рвпмшявюрапр имявдтм арве вяр фвщтті мавопоіпиотт маотмораовамопо мовмттаітимопмолмтиптопі
мсиим
с
ии
и
и
п4ип
ипи
псспиачичи
т
пс
ис
тпчитмчт
мт
па
тп
чт
т ьсоішріаріироіиашлівап7гніаироіапаипальаораміиміолАИМИФОІАРМ ТВ ОИВ ПК ОІАФВРИРИКІ ЬБІ ЧЛИ ІАПИАБ МІОЛ МЛОПТСЧМ ЛПКВО ВРЛВТ АЛПТА ІВЛКПТАИУЛКУИРУКИОВАИРПИМ РВЯЧОРИМОІ РОТВОР
Объяснение:
ось так
Объяснение:
Бути толерантною людиною не так-то й легко. Тут потрібні й самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, - почуття поваги до інших особистостей, до колективу, відповідальності за свої вчинки перед суспільством, і звичайно ж, людяність.
Ще з дитинства мене привчали ставитися із пошаною до людей, намагатись побачити в них їхні найкращі риси, бо кожна особистість заслуговує бути зрозумілою.
допомагають нам у спілкуванні.
Отож, щоб змінити світ на краще, щоб запобігти конфліктам, суперечкам, непорозумінню, треба, перш за все змінитися нам самим. Тому необхідно багато працювати, щоб досягти мети: читати різноманітну літературу, цікавитися новинами, відрізняти в житті правду від брехні, іти на компроміси, постійно самовдосконалюватися.
Яке призначення людини? Бути нею!
«Найважча професія - бути людиною», - так сказав X. Марті. Я не знаю цієї людини, але вона має рацію. Адже на своєму досвіді переконуюсь, що морально сформована людина має власну думку, підтримує життєві цінності, тому її важко змінити чи переконати. І для цього існує дуже цікаве слово «толерантність». Є безліч визначень щодо цього поняття, кожен розуміє його по-своєму. Я ніколи не звертала уваги на слово «толерантність», і воно не мало для мене взагалі ніякого значення. Але після розмови з психологом та батьками, після прочитаної мною літератури я зрозуміла, що толерантність - це єдність у різноманітті, визнання рівності та переконань суб'єкта спілкування, повага до інакшості, це не поблажливість і не мовчазна терплячість, не байдужість і не вседозволеність, це прохання людини до об'єднання. У наш час існує низка проблем: рівність та одночасно різноманітність людей, існування певних стереотипів по відношенню до «не таких, як я».
Ми повинні поважати думки інших, якщо вони не такі, як наші. Адже це показує, що людина не боїться висловлювати свою думку й має своє внутрішнє «я». Головне - це розуміння
один одного. Я вважаю, «Про смаки не сперечаються» - розумне твердження.
Вагома причина, чому люди стають агресивними й ненависними - це оточення, в якому вони проживають. Я частіше стала помічати, що в людей роздратованих, агресивних, злих з'являються депресії, а все це через щоденні стреси. Тому я думаю, що краще не звертати на це уваги, а уявляти щось хороше, думати частіше про приємні моменти. Далі в нас постає таке питання: чи повинна меншість виконувати волю більшості? Ми звикли чути такі слова: «Два проти одного». Та чи повинна я комусь підкорятись? Так, але не підкорятись, а поступатись, бути терплячою, розуміти іншого, поважати думку, тобто бути толерантним. Люди не вільні у своїх вчинках, бо завжди перебувають у певних стосунках з батьками, державою, тому волевиявлення підпорядковане не їхнім власним бажанням, обов'язкам.
Я вважаю, що батьки повинні бути терплячими, розуміти своїх дітей, прислухатися до їх думок чи ідей. Дитина як особистість повинна мати певну свободу дій, а батьки - доглядати та розуміти її, а не позбавляти свободи чи прав. Толерантність може бути природною і неприродною. Люди повинні толерувати своїх батьків, дітей, родичів, свій народ, націю. Країна та народ змушені терпимо ставитися до сусідніх країн, навіть якщо вони можуть мати претензії один до одного. Великі держави толерують малі і навпаки однак лише в рамках міжнародного права. Коли ж це право порушується, то треба вести мирні переговори й встановлювати істину.
Отже, толерантність не є «незручною» чеснотою, а швидше зручною, бо тільки той, хто має її, може розраховувати на успіх у майбутньому. Толерантність - це самовиховання, висока культура, свобода, майбутнє, це дійсно приклад розвитку демократично вихованого сучасного суспільства на засадах національних ідей.