Виписати дієслова майбутнього часу, визначити їх форму (проста, складна чи складена), особу, вид, число. Першими, як зійде сніг, зацвітуть братки, за ними голубі проліски, потім сон -трава. А там — розпустяться грона бузку, засиніє земля, вкрившись килимом незабудок, дзвіночків, барвінку. Згодом стрімко пов’ються вгору пагони запашного горошку та кручених паничів. І запишається казковий синьо - блакитний розмай весняного квітування. Блакитне цвітіння завершать восени косарики та айстри.(З календаря.)

6. Записати речення, замінивши дієслова у формі теперішнього часу майбутнім.

Ніжний шелест листя осики нагадує плескіт далекого моря. Замріяно лопотить листям береза. Кличуть під легку, прозору тінь крони ясеня, липи, дуба, які ніколи не закривають повністю бірюзової далечини неба. Навіває тихий спокій тонкий аромат матіоли. Заспокоює очі голубий та синій колір квітів. (З календаря.)​

Чому кожна людина має свій характер?

Як на мене, то питання, чому люди є різними за характером, схоже на запитання, чому у людей волосся різного кольору та різний рівень освіти. Цікаво, але, як на мене, відповідь на запитання, що є заголовком цього твору, буде комбінацією  двох відповідей на ці наступні запитання. Зараз поясню, чому я так вважаю.

Характер як такий, звісно, не наслідується, як колір волосся або глаз. Але ж деякі передумови є вродженими і прикладом цьому є темперамент людини. Наприклад, людина може бути від природи холериком або флегматиком, тобто скоріш за все буде запальною (холерик) або спокійною (флегматик). За даними вчених, темперамент проявляється вже у немовлят, тобто є вродженим, а на характер впливає значною мірою. Таким чином, можна сказати, що деякі риси характеру можуть наслідуватися, неначе колір волосся.

Деякі, але ж не всі. Щось в людину закладено природою, але решту вона набуває під час життя - як набувають освіту. Родина, в якій росте дитина, коло друзів, вчителі та вихователі в навчальних закладах - все це впливає на становлення характеру. до того ж, інформація, яку отримує людина з телепередач, книжок, преси, комп'ютерних ігрор, теж робить свій внесок в формування характеру.

Тобто умови, в яких виховувалася людина, значною мірою формують риси характеру. Тому у різних людей характери будуть різними.

Існує багато прислів'їв та пісень про те, що таке дружба, яка вона повинна бути і про поведінку справжнього друга. Однак повноцінне уявлення про це поняття має лише той, хто був другом і мав його. Справжній друг - людина, якій можна довіряти. Якщо відбувається щось серйозне, що залишає за собою враження, незабутні відчуття або гіркий досвід, то про це можна розповісти другу. Він у свою чергу підтримає і поділиться своїм досвідом або думками з цього приводу у відповідь. Він ніколи не стане розповідати іншим і переінакшувати факти - в цьому і полягає дружба. У довірі і підтримці нема кого вузького маленького світу. Варто розуміти, що дружба - розкіш. Знайти її непросто, а це означає, що друзів багато бути не може. "Не все те золото, що блищить" - Говорить народне прислів'я. На життєвому шляху можна зустріти десятки хороших знайомих, які будуть з вами люб'язними, ввічливими, навіть до якщо це знадобиться. Але розкажуть вони про невдалий життєвий досвід, особистих питаннях і проблемах, "тарганах в голові"? Тому не варто плутати дружелюбність і послужливість з дружбою. Ще один важливий елемент дружби - безкорисливість. Справжній друг ніколи не стане наживатися на ваших ідеях, почуттях, планах і грошах. На своєму життєвому шляху я зустрів тих, кого можу назвати своїми друзями. Знайомих було багато, але друзів у мене всього двоє. Ми намагаємося проводити разом якомога більше часу. "Друг пізнається в біді" - Говорить народна мудрість. Я ж вважаю, що дружба пізнається і в радості. За роки нашої дружби разом ми зустрічали чимало радості і горя. І за цей час звикли у важкі моменти ділити біль і горе на трьох, а в хвилини радості - множити її натроє. Я б хотів, щоб і мої знайомі, як і я, дізналися, що таке справжня дружба.