Виписати речення з: а) відокремленими означеннями; б) відокремленими прикладками; в) відокремленими обставинами Г) відокремленими додатками.
1. Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав.
2. Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна.
3. Старий Дніпро, розливши плесо сиве, ген-ген в спокійнім мареві дріма.
4. Ніжні зорі, білі, непрозорі, спадали з неба.
5. Дніпро, велична ріка мого дитинства, несе свої могутні
хвилі у Чорне море.
6. Усяка пташечка, радіючи, співала.
7. Світла ніч стояла над горами. Чиста, прозора, вона
просвічувала наскрізь.
8. Нам, зодчим, вдячна за труди земля.
9. А дуб стоїть незламно, незважаючи ні на що.
10. Скроплений живлющою росою, росток пробився на
безмежжі нив.
11. Дуже красиві давні міста України, особливо Київ і
Львів.
12.Ви здійснюєте волю Батьківщини. Все відкиньте, все
забудьте, крім неї, крім обов’язку
Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати.
У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь.
На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".