Виписати складнопідрядне речення з підрядним місця, розібрати його синтаксично. Стародавня назва хати, де втілювався весь життєвий простір і світоглядний космос українця, сягає тисячолітніх глибин. Як увесь світ поділявся на три частини: земну, підземну і небесну сфери, так і хата відображала ці сфери буття: стеля – небесний духовний світ; стіни, вікна, двері – символи земного реального життя й спілкування з іншими людьми; підлога, поріг уявлялися як межа земного і підземного світів.
Объяснение:
1.пояснити вживання розділових знаків.
Юля схилилась над зошитом і в цю мить її ліктя легенько торкнулася Марійка Поліщук, яка сиділа тихенько поряд, не зводячи погляду з подруги.
2. У реченні поставити розділові знаки
Тарас Шевченко нагадував своїм сучасникам що ворогои народу намагаються затерти історичну память вікопомні сліди українських гетьманів які стали нашими національними героями .
1 перед і кома не ставиться тьльки тоді коли і в реченні вживається 2гий раз. Перед яка ставиться кома так , як це сполучник.Після поряд є кома так , як це складне речення і його розділяє кома на два реченя.
2Тарас Шевченко, нагадував своїм сучасникам ,що вороги народу, намагаються затерти історичну память, вікопомні сліди українських гетьманів, які стали нашими національними героями .
ответ:
останнім часом більшість українських топ-політиків говорять про потребу конституційної реформи. президент намагається підлатати чинний основний закон, внісши до парламенту конституційні зміни щодо місцевого самоврядування та правосуддя, зміни до розділу «права людини і громадянина» ще опрацьовує створена главою держави конституційна комісія. прем’єр вже кілька разів у своїх недільних «10 хвилинах» обмовився про потребу в ухваленні нового основного закону, от тільки незрозуміло: він за те, аби ухвалювати його в парламенті - чи на референдумі. юлія тимошенко також обережно підтримала ініціативу громадянського суспільства написати «народну конституцію».
це не дивно. в незалежній україні п’ятий президент і п’ятнадцятий прем’єр, але навряд чи хтось наважиться назвати когось з них українським джорджем вашингтоном, шарлем де голлем чи лі куан ю. народ відчуває все більше відчуження від інституцій влади і розчарування не тільки в окремих політиках, а й у політичному класі як такому.
якщо чотири п’ятих населення не довіряють парламентові та уряду (президенту наразі трохи менше) реформи апріорі неможливі, бо найкращі закони ніхто не виконуватиме: іржа недовіри до законодавця мимоволі роз’їдатиме будь-які законодавчі конструкції. юридичні закони, на відміну від законів фізики чи хемії, не носять об’єктивного характеру - їх змушує працювати людська довіра та репресивний апарат. якщо 80% свідомо дотримуються законодавчих приписів, 20% можна примусити підкорятися цим приписам через прокуратуру, сбу, фіскальну службу і національну поліцію. якщо все навпаки, якщо 80% громадян не довіряють тим, хто встановлює правила гри, будь-який репресивний апарат безсилий встановити верховенство закону. зокрема і через те, що самі силовики чітко знають: друзям - все (зокрема, бюджетні потоки і фактичну безкарність), а ворогам - закон.
отже, критичний брак довіри між українським суспільством та його політичними провідниками, між суспільством і владними інституціями є найглибшою причиною як сучасної системної кризи, так і тривалого україни на межі того, що ійською влучно називають failed state - «держава-невдаха». сьогодні абсолютно зрозуміло, що черговими позачерговими виборами, а тим паче простою зміною уряду цю проблему не розв’язати, бо хвороба набула хронічного характеру: суспільство відчуває критичний брак довіри не тільки (і не стільки) до окремих політиків, а до владних інституцій та політичного класу як таких. образно кажучи, аби розв’язати цю системну проблему, слід міняти автівку, а не водіїв.