Виписати тільки двокомпонентні складнопідрядні речення й визначити їх тип. Та проаналізувати речення.
1. А чи сумуєш ти від того, що в нас в садку немає пташок співучих, не чуть пісень сріблястих про ночі зоряні, про сонце, про кохання? 2. А проте я не боюсь їх і добре знаю, хто вони. 3. Якось не помітили, коли почала йти, ішла й пройшла перед очима вся череда. 4. Тарас Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями. 5. Тільки той, хто засвоює мовну культуру в усій її сукупності й багатогранності, здатен стати творцем мовних цінностей і найповніше виразити себе як особистість у будь-якій галузі суспільної діяльності. 6. Обмеження сфер, де використовується національна мова, приводить до знекровлення культури.
7. Психологи досліджують, від якого моменту починається спілкування людини з навколишнім світом, коли дитина починає сприймати, розрізняти звуки людської мови.
I. 1. Досліджуючи співвідношення мови і культури, вчені детально зупиняються на функціях, які виконує мова в суспільстві. 2. Що за літо заробить Мотря, те за зиму й проживуть. 3. І здається малому, що там — край світу. 4. Забув про школу Шевченко, думав за нове і яка то доля буде в малярах. 5. Кажуть же, що народився такий, що волю в панів одніме... Хто знає —може, це й він. 6. Він знав усе, що робиться на селі. 7. Кожний політичний діяч приречений на поразку, якщо його робота позбавлена постійного спілкування з людьми.
II. 1. Дівчина співала стиха та виразно про того сироту-наймита, що не має в світі роду. 2. Перше горе, що отруїло хлопцеве серце,— злидні та праця поклали матір в домовину. 3. Творчість рідною мовою — це спілкування і зі своїми сучасниками, і з попередніми поколіннями, які створили культурний шар духовності народу. 4. Чув щось важке у собі і не хотів признатись, що то образа. 5. Найгеніальніший драматург не здатний вимислити більш гострі, неймовірні, але жахливо правдиві колізії, аніж ті, що є канвою біографії Шевченкової. 6. З-поміж найвищих оцінок, якими означено талант і одержимість Лесі Українки, є й така — прометеївського роду. 7. Треба нам, письменникам, треба говорити так, щоб і недруги вивчали нашу мову, аби читали нас в оригіналі. 8. Ти соромишся рідної матірної мови? Це ще нічого. Я знала виродка, що цурався жінки, що привела його на світ.
А ознаку предмета
Б дiю предмета
В предмет
2.Iменник вiдповiдае на питання
А хто? що?
Б який? чий?
В скiльки? котрий?
3.Iменник у реченнi може бути
А обставиною i означенням
Б пiдметом i присудком
В будь-яким членом речення
4. Усi слова - iменники в рядку
А науковий, научити
Б наука, науковець
В по-науковому, научений
5.Iменник велич утворено
А префiксальним
Б суфiксальним
В безафiксним
6.Незмiнюваний iменник у рядку
А олiвець
Б олiв"е
В омар
7.Прикметник - це самостiйна частина мови, що
А вiдповiдае на питання хто? що? i означае предмет
Б означае дiю предмета i вiдповiдае на питання що робити? що зробити?
В вiдповiдае на питання який? чий? i називае ознаку предмета
8.Початкова форма прикметника- це
А називний вiдмiнок множини
Б називний вiдмiнок однини чоловiвого роду
В називний вiдмiнок однини жiночого роду
9.Прикметник трикутний утворено
А префiксально-суфiксальним
Б префiксальним
В основоскладанням
10.Усi прикметники - якiснi в рядку
А смiшний, цiкавий, дiдiв
Б веселий, дерев"яний, синiй
В гучний, близький, наполегливий
11.НЕ мають ступенiв порiвняння прикметники
А якiснi та вiдноснi
Б вiдноснi й присвiйнi
В якiснi та присвiйнi
12. Коротку форму мають прикметники
А середнього роду в Н.в. i Зн.в. однини
Б деякi якiснi чоловiчого роду в Н.в. i Зн.в. однини
В усi