Виписати із тексту словосполучення у 2 ряди: 1 — «вказівний займенник + іменник»; 2 — «означальний займенник + іменник». Порадили бідному чоловіку послати (свій) сина в школу. А як закінчив (він) (цей) однокласну церковну школу, то саме в (цей) селі відкрилась второкласна вчительська школа. «(Ви) посилайте (свій) хлопця в (цей) школу.У (ви) поля нема, то й (ваш) синові доведеться (весь) вік спотикатися по чужих полях. А якщо (він) (сам) вивчиться на вчителя, то й (ваш) руки відпочинуть від ціпа», — радив учитель.

Прекрасный сад зимой. Хотя деревья и стоят голые, однако они словно покрытые белыми прозрачными занавесками, что делают все вокруг таинственным, необычным. Низкорослые, тонкоствольные вишенки, принарядившись в пушистые береты, стоят в сторонке от остальных деревьев, словно о чем-то секретничают, сбившиеся в кучку, подружки. Дальше, как кавалеры на венском балу, выстроились рядами высокие яблони, а напротив них склонились в поклоне кудрявые головки персиков. Кое-где висят одинокие плоды груш или яблок, прихваченные ночным морозом и от этого ставшие прозрачными, словно удивительно хрупкие елочные шары. Снегири беспорядочными гирляндами расселились по ветвям деревьев и застыли, уткнувшись клювами в оперенье на алых грудках..Одним только взмахом своей волшебной палочки чародейка-зима превратила реальный мир в удивительную сказку.

Прекрасний сад взимку. Хоча дерева і стоять голі, проте вони немов покриті білими прозорими фіранками, що роблять все навколо таємничим, незвичайним. Ходиш засніженими доріжками, і думається про казковість цього світу, його чарівність. Саме зима, прийшовши після сльотаву пізньої осені, прикрасила землю. Сада мій, ніж дихаєш ти а цю зимову пору? Або зовсім спині або тільки приховуєш своє потаємне життя? Ні, не спить взимку сад. Десь там, під снігом, під корою дерев продовжується розвиток, вирує життя, яка готується знову розквітнути весною. У Зимовому саду мені дуже подобається засніжені рослини. Дерева все в снігу, дуже красиво. Коли я виходжу в сад завжди чищу доріжку щоб було зручно пройти. Я дуже люблю зимовий сад, мені дуже подобається кидатися сніжками, потрапляти в дерево, грати з друзями, дивитися на снігові рослини, мені це дуже подобається, щовечора я виходжу в сад. Зараз він весь в снігу. Коли в будинку запалюють світло, сніг блищить, як ніби наш сад посипаний сріблом. На доріжках видно великі сліди - це пройшли люди. А ось сліди, схожі на квіточки, - це сліди нашої кішки. Дерева все в інеї, кущики біля паркану засипало снігом. Світло туди не доходить, і здається, що там, в темряві, в кущах, хтось ховається. Але мені зовсім не страшно в нашому саду. Навпаки, я дуже люблю гуляти там взимку, бо сад здається таємничим і загадковим.