І. Виписати звертання, розподіли їх на дві групи: поширені і непоширені (розділові знаки пропущено) 1. Тебе я земле всю сходив до краю. 2. О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів. 3. Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.4. Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать. 5. Ой не крийся природо не крийся, що ти в тузі за літом. 6. Бідна волошко чому ти у житі а не на клумбі волієш рости? 7. Так друже мій ми любимо одно: старої творчості додержане вино. 8. Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній борозні. 9. Давай-но серце ми печаль облишимо усі негоди одцвітуть як дим. 10. Ні світе мій вовік не розлюбить святі поля твої і небеса і води. ІІ. Списати, поставити розділові знаки 1. Шуми вітре шуми буйний на ліси на гори. 2. І ти людино в себе у ногах побачиш постать гордої природи. 3. Скажи Україно скажи моя мила звідки могутність незламна твоя. 4. Зашуми весною зелен луже теплий вітре шелести в гіллі. 5. Україно Ти для мене диво. 6. Пусти мене мій батеньку на гори де ряст весняний золотом жаріє. 7. Васильки у полі васильки у полі а у тебе мила васильки з-під вій. 8. О люба Інно ніжна Інно любові усміх квітне раз ще й тлінно. ІІІ. Складіть речення, у яких подані слова були б то підметами, то звертаннями Школа, Дніпро, весна

У Україні проживають люди 134 національностей. Кожна має свою самобутню культуру, історію, традиції. Але всім нам слід бути толерантними по відношенню один до одного.
"Толерантність — це гармонія в різноманітті. Толерантність — пошана, ухвалення і розуміння багатої різноманітності культур миру, наших форм самовираження в проявів людської індивідуальності". Це визначення ми знаходимо в "Декларації принципів толерантності" ЮНЕСКО.
На думку моїх однолітків, толерантність — привілей сильних і розумних, таких, що не сумніваються в своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок і позицій.
А на думку моїх батьків, толерантність — це спілкування і свобода думки, совісті і переконань, гармонія в різноманітті, чеснота, яка робить можливими досягнення взаєморозуміння між людьми, батьками і дітьми мирним безконфліктним шляхом.
Але що ж робити, якщо конфлікт затягується і росте стіна нерозуміння?
Пітер Бріч порадив, як легко можна зруйнувати "стіну нерозуміння": "Треба просто посміхнутися і бути ввічливим. Я упевнений, що співбесідник поступить також". Давайте спробуємо, адже всі ми — жителі однієї планети, майже сусіди. Житимемо дружно!

На плесі Дніпра колихались на воді сотні лодій. Майстри доклали сил, щоб лодії наганяли страх на ворогів. На носах вирізали з дерева чурів з рогами й банькатими очима, вепрів з гострими іклами, водяників з лисими головами й надутими щоками, дів з довгими косами.
Лодії рушили з місця. Попереду йшов насад Святослава з великими вітрилами. За ним ключами пливли інші лодії.
Коли за крутим поворотом зник Київ, князь повернувся обличчям вперед. Широке плесо Дніпра відкривалося перед ним. По воді ходили високі, запінені хвилі. У синьому небі пливли кучеряві хмари.
Увечері над обрієм запалилась перша вечірня зоря. По всьому небу засяяли самоцвіти. Вітер зліг, довелося спускати вітрила. Всі сіли на весла. Князь Святослав взяв стерно.
Раптом з глибини темного неба зірвалася зоря. Вона була дуже велика, сліпуча. Навколо стало видно, як удень. Стало видно плесо, піщані жовті коси, кожну лозинку на них. Стало видно куликів, які зі схованими під крила головами стояли й спали біля самої води.
Дружинники підняли весла, завмерли й прикипіли очима до неба. Зоря промчала небом, густо почервоніла і догоріла на заході.
Поява зорі вразила воїв та князя. Вони були певні, що це знак Перуна. Уночі знак на небі показував шлях на захід. Це був знак перемоги!