Випишіть дієприкметники, поставте до них питання.
Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати, коли на бліде, втомлене днем небо з'являються крадькома несміливі зорі, Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла й приємне почуття скінченого дня. Вони несуть додому спечене, як і земля, тіло, а в складках одежі пахощі стиглого колоса... Розігнута врешті спина, спущена вільно рука, ще злегка тремтяча од цілоденного напруження, м'який пил під ногами, замість стерні, здається тепер щастям (За М. Коцюбинським).

2.Спишіть. Замість крапок вставте дієприкметникові звороти, узгоджуючи дієприкметники з іменниками. Розставте коми.
1. За лісом починалося село ... . 2. Доріжка ... тепер до половини заросла зеленим мохом.
3. Утворіть:
а) від поданих дієслів — пасивні дієприкметники минулого часу.
Наситити, загоїти, виписати, замісити, виплекати, шити;
б) від поданих дієслів — пасивні дієприкметники минулого часу
Зберегти, натрудити, заспокоїти, перемелювати, бажати, прогнити;
в) від поданих дієслів — активні дієприкметники минулого часу.
Постаріти, порідіти, обважніти, згоріти, позеленіти, потемніти.
4.Зробити морфологічний розбір дієприкметника
Я в людей по тільки віри в кожне слово, почуте від мене .

Пиріг малиново-смородиновий Склянку сметани збити з цукром, всипати борошно, змішане з розпущувачем, замісити тісто.Трохи тіста відкласти, решту розкачати за розміром форми.У форму викласти тісто, посипати крохмалем, зробити бортик, підвернути його.Малину і смородину викласти на тісто рівним шаром, посипати частиною цукру.З тіста скачати тонкі джгутики, укласти їх у вигляді сітки на вишню і випікали при температурі двісті градусів до напівготовності. Вийняти пиріг з духовки, полити вишню в тих місцях, де вона не вкрита тістом, рештою сметани, змішаною з цукром, і випікати пиріг до золотистого кольору.

«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!»