Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам? Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.
Музика для мене дуже важлива. Навіть видатні музиканти говорили "Музика -це рух". На мою думку не одна людина не може не слухати музику. За до музики ми можемо змінювати настрій дивлячись яка це пісня або мелодія. У кожної країни є якась історія музики. В Франції наприклад проживали видатні композитори що зародили класичку та інші жанрові стилі мелодій. Українські пісні мабуть одні з найкрасивіших в світі. Іноді в Україну приїжають іностранці щоб їх навчили співати нашу українську нородні,популярні пісні. Тож потрібно цінити та поважати це мистецтво.