Випишіть по 5 слів з префіксами та закінченнями,
виділіть їх, підкресліть орфограми.

ВЕРБА

Ще тільки зійшов сніг, ледь пригріває сонце, а верба уже спішить
привітати світ з весною, даруючи йому пухнасті жовті котики. Дерево, що
зацвітало першим, віддавна шанувалося в Україні. Верба росла біля кожного
двору. Для господарських потреб — на ночви, щоб дитину купати, для кошика
чи тину. І так, для душі: зробити малому сопілку, свищик (Г. Бондаренко).

Я дуже люблю літню пору. Це час канікул, і у мене багато вільного часу. Але я люблю літо не тільки за цю свободу. Літо - це чудовий час теплої погоди.

Влітку не потрібно тепло одягатися кожен раз перед тим, як виходити на вулицю. Досить взути сандалі - і вперед! Можна гуляти на свіжому повітрі цілий день і не боятися замерзнути і застудитися.

У теплу пору року взагалі відчуваєш себе вільно, тому що є багато можливостей провести вільний час. Можна лазити по деревах, грати в м'яч, кататися на роликах, на скейтборді, на велосипеді. І погода не зможе перешкодити, хіба що дощ піде. Але ж скоро земля все одно висохне!

Літо - це єдиний час року, коли можна засмагати і купатися. А я дуже люблю це робити. Тому я обожнюю літо!

Ще літо добре тим, що на вулиці пізно темніє. Можна багато часу проводити на вулиці, не те, що взимку. А літні вечори такі світлі і радісні! Багато народу гуляє на вулицях, навіть коли стемніло. Часто проводяться різні свята, концерти, ігри та гуляння під відкритим небом. Так що влітку не нудно. Але навіть і без цього, кожен літній день здається мені святом.

Влітку на деревах достигає багато смачних фруктів, і тому вони дешево коштують на ринку. Можна ними ласувати і ні в чому собі не відмовляти. Літо - щедра пора року. Природа влітку дарує людям свої плоди.

Патріотизм - це одна із ланок людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються із ціною свого життя і здатні пожертвувати ним заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу. Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям.Та нажаль у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. Дух патріотизму починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. З країни виїзджає багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному українському місту, де значна частина населення навіть не знає української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із різних мов, який ми називаємо суржиком. Українська культура зайшла в тупик із якого не може знайти виходу. Українські патріоти, яких так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б! Тоді, коли кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе його у своїй дорозі. Патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до країни повели б державу вперед. Та не судилося...