Випишіть в одну колонку безособові дієслова, а в другу — особові. Побудуйте власні конструкції речень так, щоб особові дієслова набули безособового значення. Світає, вечоріє, Сіріє, темніє, гуде, болить, ниє, дніє,
розвидняється, пече, занудило, потепліло, щастило, світало, насупилося, блискало.

1)Йде в розвідку, долає перешкоди, мужньо зустрічає останню годину, підбадьорює інших.

2)Думає, як вибереться, коли одужає і повернеться в полк.

3)Не може допустити, щоб через нього хтось постраждав

4)Згадує про матір, сумує за нею

5)Згадує товаришів-бійців, уявляє, як повернеться

6)Просить хлопчика прочитати, дивується мужності героїв, співчуває їм

7)Мріє, як повернеться дожому, жартує зі свого стану: «Смертям двом не бувати, одну ж не обдурити, не біда»

8)«Вже їв, як є, в розмовах щирих летів, як птиця…»

Відповідь:

Минали роки… Слава про Київську Русь гриміла на весь світ, адже на зламі першого тисячоліття тут бурхливо розвивалася торгівля, право, освіта, культура. Королівським дворам Європи було за честь поріднитись з володарями Києва. Промовистим є такий факт: Анна , високоосвічена дочка Ярослава Мудрого, ставши королевою Франції, підписувала державні акти своїм ім’ям, тоді як її чоловік, король Генріх Перший, ставив всього-на-всього хрестик.

Наша історія славна ще і звитяжними боями: впродовж століть відчайдушні козаки захищали Україну й всю Європу від дикої орди. Прикро, що на зламі другого тисячоліття нам, українцям, ціною життя найкращих синів доводиться боронити від східних сусідів свій європейський вибір.  Сьогодні ми по-особливому розуміємо Шевченкову настанову любити Україну “во врем’я люте” й знаємо, що вистоїмо бо за нами правда й славна історія.