Випишіть із наведених речень дієприкметники. Визначте їх вид, стан, час і синтаксичну роль. 1. Дрібні хатки під солом'яними дахами залишалися позаду, їх змінили кам'яні будинки, криті гонтою і бляхою, муроване передмістя тіснішало, стискалося... 2. Чужинці загомоніли, захоплені сміливими словами незнайомого... З. Він був не надто високий, але кремезний, одягнений у дорогий запорізький жупан; брязнула об край столу шабля в обсипаних коштовними каменями піхвах... 4. Полковник чекав з розпростертими для обіймів руками, поки кошовий скочив з коня. 5. Катерина повернула голову до сенаторів, обвішаних медалями й орденами, перев'язаних навхрест малиновими і голубими стрічками... 6. З перев'язаною рукою, в довгополій шинелі квапиться до станиці Зи-мовейської відпущений з війни поранений солдат Омелько Пугач. 7. Тупіт уже за спиною, чути мову вершників, та не оглядався мандрівник, задив-лений у плин ріки, заглиблений у себе (Із творів Р.Іваничука
Що таке слово? Слово – це складова нашої мови. Слова складаються в речення, в тексти, за до яких, у свою чергу, відбувається спілкування і пізнання світу. Словами можна описати події, явища і все, що нас оточує. Це, так звані, технічні характеристики слова. Вони допомагають оформити зв’язну і зрозумілу розмовну мову.
Слово в житті людини відіграє глобальну роль. Ми формуємо фразу з відповідних слів, щоб донести свою думку якомога зрозуміліше і глибше. Завжди потрібно пам’ятати про силу слова.
Воно може як надихнути людину на великі справи, так і повергнути її в смуток і депресію. Добре слово окрилить, грубе – вдарить навідліг. Мудре прислів’я говорить: «Слово не горобець, вилетить – не впіймаєш». Тобто гарненько подумай і все зваж, перш ніж скажеш щось важливе. Наприклад, даси нездійсненну обіцянку або в серцях нахамиш. Адже бездумно кинутих слів не повернеш. Це принесе страждання не тільки слухачу, але і тобі самому. Докори сумління і жаль про сказане буде терзати душу і постійно нагадувати про скривджену або обдурену тобою людину.
Щоб донести зміст слова до оточуючих, не обов’язково бути красномовним оратором. Достатньо мати відкрите серце, людську доброту і бажання перейнятися на той момент реальними проблемами свого співрозмовника. Мудрим словом можна запобігти багато бід і неправильних, поспішних рішень.
Якщо дорога для вас людина вловить в словах якесь лицемірство або фальш, то закриє від вас не тільки вуха, а й своє серце. Тільки щирість, правдивість, відкритість почуттів і помислів дарують людям взаєморозуміння і спорідненість душ. Духовно близькі люди розуміють один одного з одного слова, навіть з півслова чи погляду. Вони настільки взаємопов’язані, що можуть подумки обмінюватися найважливішими для них словами.
Не потрібно напружуватися і придумувати пишномовні слова, щоб висловити своє захоплення і обожнювання. Тільки самолюбні егоїсти «проковтнуть» таке лицемірство, прийнявши його за «чисту монету». Людина тонкої душі задовольняється простими словами, що йдуть від люблячого серця. І сама відповість також просто і щиро.
Так давайте ж силою слова пробуджувати найкращі якості людської душі – милосердя, великодушність, доброту, щирість, співчуття, вміння прощати і любити!