Випишіть з тексту прості ускладнені речення. Визначте їх вид за будовою. Якими членами речення вони ускладнюються? Туристів на вулицях Києва легко впізнати. Пасок фотоапарата, перекинутий через плече або шию, ледачкуватий вигляд і блиск подиву в очах. Вони неодмінно фотографуються на тлі футуристичного архітектурного ансамблю на Майдані, фонтанів на Хрещатику. Звісно, бiльшiсть київських туристів -це нашi ж співгромадяни (вони присвятили свій вихідний не відпочинку десь на природі, а подорожі до столиці). Серед наших туристів спочатку важко вирізнити інших мандрівників. Вони прибули сюди за тисячу (якщо не більше) кілометрів. Власне, ви навряд чи впізнаєте чужих одразу: вам треба буде почути їхню мову. Наші сусіди з півночі, сходу, півдня їздять сюди відпочивати «за кордон», як ми до Праги, Відня чи Варшави. Туристи обмінюються в інтернет-виданнях своїми враженнями вiд мандрівок Києвом - i позитивними, й негативними. Та є в них цікава тенденція. Мандрівники, наприклад, лають за щось Київ, але при цьому порівнюють його не з Москвою, Пітером, Кишиневом, Мiнськом, а з Прагою, Берліном і Парижем. Ось так. Київ має рiвнятися на європейські міста (3 журналу).
Что может человеку доставить радость? Да что угодно! Голодному – кусок хлеба. Жаждущему – глоток воды. Бесприютному – кров для ночлега. Больному – здоровье. Бедному – богатство. Богатому – роскошь.
Все в мире относительно, поэтому и чувство радости не всегда бывает долгим. Что такое радость? Это состояние души в определенный момент какого-либо события.
Например, всем радостно, что закончился учебный год, даже отстающим ученикам. Завтра летние каникулы! Ура! Но завтра и пересдача «хвостов» для второгодников, поэтому их сегодняшняя радость кратковременна.
Другой пример. Человек купил автомобиль. Он радостно едет по улицам города и ликует. За ним едет велосипедист, который в бесконечной «пробке» вынужден дышать выхлопными газами. Вдруг, бац! На дороге выбоина. Колесо пробито, крыло помято. Автомобиль увозит эвакуатор. Парень на велосипеде жмет на педали, вырывается на, высаженную лесопосадкой, обочину, и он уже не просто рад, а неимоверно счастлив. Он слышит пение птиц, шелест листвы и дышит свежим, опьяняющим воздухом.
Когда человеку радостно, то он должен делиться этой радостью со всеми. Если радоваться чему-то, что огорчает других, то это уже будет называться другим словом – эгоизм. Народная мудростьгласит: «На чужом несчастье счастья не построишь». Смысл слов этого изречения как будто понятен всем. Так почему же мы тогда так радуемся, когда, например, найдем кошелек с деньгами или документами? Ведь это же для кого-то несчастье. Редко кто вернет кошелек его владельцу за Все хотят пресловутого вознаграждения. И это в придачу к, прихваченным из кошелька, деньгам.
А что, если попробовать дарить людям радость просто так? Поздороваться с вредным соседом и вдруг понять, что не такой уж он и вредный. Успокоить, надоедливо хныкающего, малыша и понять, что не такой уж он и капризный. Улыбнуться хамоватой продавщице и, услышав вслед приятные слова, понять, что не такая уж она и противная.
В конечном итоге ты понимаешь, как все-таки, черт возьми, приятно нести людям радость.
Люба бабусю!
Пише вам онук Iванко. Я одержав вашого листа,
де ви пишете про свої життеві клопоти. Мені дуже
шкода, що можу лише зрідка з вами бачитись, що
так мало, і тільки на канікулах, допомагаю вам по
господарству. Сподіваюся, швидко настане літо, і
я приїду до вас. Гадаю, ви теж мене дуже чекаєте.
Хочу трохи розповісти про свої справи. Я
навчаюся на «відмінно». А ще відвідую спортивну
секцію, вчуся грати на гітарі. Бабусю, коли я до
вас приїду, то співатимемо наші улюблені пісні
під гітару.
На Новий рік та Pіздво ми, на жаль, до вас не
приїдемо, тому що поїдемо відпочивати
Карпати. Тож я попередньо вітаю вас із цими
чудовими святами.
Бувайте здорові, люба моя бабусенько! Ми з
татом і мамою міцно Вас обнімаємо.
Ваш онучок Iванко