Випишіть із тексту складні речення, згрупувавши їх за типами: 1) сполучникові (складносурядні та складнопідрядні); 2) безсполучникові; 3) сполучниково-безсполучникові.

У світі символів людина живе з прадавніх, доісторичних часів. Учені дослідили, що вже в останньому періоді палеоліту людина надавала певного символічного значення довкіллю: сузір’ям, рослинам, тваринам. Деякими символами люди користуються свідомо, деякими — несвідомо чи підсвідомо, а перед іншими — безпорадні, безсилі. Середньовіччя акцентувало: символи існують як для приховування істини, так і для її виявлення, пізнання. До того ж пізнання вищої істини можливе лише на основі розкодування символічних образів: саме в них закладено знання першооснов буття. Досліджуючи слово, зокрема його структуру, внутрішню форму, О. Потебня відзначав характерну для останньої з моменту виникнення властивість символічності. «Символізм,— писав учений,— від початків людської мови відрізняє її від звуків тварин і вигуків. Слово тільки тому орган думки і неодмінна умова всього подальшого розвитку світу й себе, що первісно є символом». Унаслідок лексичного збагачення мови затемнювалося виражене словом первісне враження і виникала потреба відновлення власного значення слова. Останнє й стало, на думку О. Потебні, однією з причин утворення символів (За М. Дмитренком).

1. У мене на дачі росте великий гриб. / Моя сестричка захворіла на грип.

2. У нас вдома не було ваз, тому поставити квіти було нікуди. / За мо Вас на святковий концерт.

3. У мене за домом пасеться багато кіз. / Мама зробила мені зачіску з кіс.

4. Швидко важ хліб, бо покупці вже на підході. / "Ваш чоловік завжди такий сумний?" - з цікавістю запитала жінка. У мене грип, тому я не зможу сходити до лісу і знайти там гарний гриб.

Дівчатка у полі випасали багато кіз, а з їхнього волосся було заплетено багато кіс

Кожна людина має індивідуальні внутрішні та зовнішні якості, тому вона ніколи не буде повністю зрозуміла іншим. Якщо казати про зовнішню красу, то людина – це її обличчя. І не тільки тому, що саме на ньому знаходяться органи смаку, нюху і зору, а тому, що перше, на що ми звертаємо увагу – це, звісно ж, обличчя людини. Тім більше що очі можуть дуже багато розповісти про людину, про її внутрішній світ та про її характер. Вдивляєшся іноді в очі, і здається, що можеш втопитися в цих очах, такі вони безмежні, нескінчені та глибокі. Та і люди, у яких красиві очі, невважаючи на риси їх обличчя здаються красивими. По очам можна впізнати і духовний стан людини.

Але найцінніше в людині все ж таки є не її зовнішність, а її душа. У духовній краси людини я вважаю найціннішими лагідність, доброту, людяність, честь і розум. Саме завдяки цим людським якостям існує людство, саме завдяки їм воно має змогу розвиватися.