Виправте, де потрібно, помилки в узгодженні числівників з іменниками й випишіть відредаговані словосполучення. Семеро дівчат, двоє кошенят, трійко каченят, три професора, чотири олівця, півтора дні, двоє ножиць, два друзі, чотири лікарки, три осетина, два громадянина, чотири слобожанини, два племені, три поросяти, п’ятеро артисток, три бригадира, сімдесят чотири учнів, одна друга кімнати, шістдесят три літаки, два чоловіка й три жінки.

Кожен народ має свої особливості: психічні, фізичні, духовні. Це зумовлено і географією, і історією країни. Так, горці, які народилися серед суворої природи, характеризуються витримкою і запальним характером водночас, швидкою реакцією. Діти лісів м’які, ліричні, розсудливі. Україна, як відомо, має і ліси, і гори, але найбільше в ній — степів, що вплинули на формування українського національного ха­рактеру. Вчені говорять, що степ є носієм величності, яка нібито пе­редалася і людям, котрі тут сформувалися. Я не буду сперечатися з вченими, а додам ті характерні риси моїх земляків, котрі сама помі­тила, читаючи твори українських письменників.Улюбленою героїнею багатьох поколінь є Наталка Полтавка. І. Котляревський у цьому образі втілив найкращі риси представни­ків народу, які не втрачають своєї цінності ось уже понад 180 ро­ків. Працелюбність — це перше, що прикрашає дівчину-українку. За вміння трудитися любили й поважали Наталку. «Золото, а не дівка», — каже про неї виборний. Він же вихваляє її скромність, повагу до старших, слухняність. Це теж притаманне кращим пред­ставникам нашого народу. А що вже казати про охайність і хазяй­новитість! Недаремно возний вирішив свататися до Наталки, бо кра­щої господині годі шукати! Героїня драми І. Котляревського має ще одну властивість — розвинене почуття власної гідності. Мені зда­
ється, що це також типова риса національного характеру. Адже без неї наш народ не мав би такої бурхливої історії, сповненої постій­ної боротьби за волю, кривавих битв з чужинцями, які зазіхали на землі України. Не могли мої предки бути рабами, не хотіли кори­тися ні туркам, ні татарам, ні полякам. З почуття власної гідності виростає прагнення до свободи, яке й до нам створити влас­ну незалежну державу.

-Здраствуйте, я журналіст журнала "Медична до "
-Добрий день, а я дитячій лікар.
-Дозвольте задати вам кілька питань?
- Звісно питайте.
- Довго ви училися на лікаря? Чи подобалось вам учитися?
- Учився довго - майже п'ять років.
Спочатку учитися не хотілося, але колу розпочалась практика, я дуже зацікавився вибраною професією.
- А хто вас подштовхнув учитися на лікаря?
- Мама, вона у мене стомотолог.
- Як цікаво. А ніколи не хотіли змінити професію?
- Ні! Я зрозумів, що мое покликання лікувати.
- Дякую вам за інформацію.
- Нема за що.