aliyeva02

01.02.2021 16:34 •  Українська мова

Виправте помилки

Чи знаєте ти українську ніч. О, ти не знаєте української ночі.
Вдивіться в неї: напнувся безмежний небесний намет, розгорнувся, горить і дихає вона.
Земля вся в срібному сяйві сяйві, і чудове повітря рухає океан пахощів. Божественна ніч!
Не порушно натхненно стали ліси, повні темряви, і величину тінь кинули від себе. Тихі й спокійні ставки. Холод і пітьма їхніх вод оточені темно зеленими стінами садів. Не займані зарости черемхи й черешен боязко своє коріня до студенних вод і зрідка лопотять листом, немов сердячись і гніваючись, коли нічний вітер, підкравшись умить, цілує їх. Усе кругом спить.
У горі все дихає. Усе дивне, усе урочисте. А на серці бентежно й бентежно, і дивно і зграї срібних привидів виникають у нічній глибині. І раптом усе ожило: і ліси і стави, і степи. Сиплеться величний гром українського соловя, і здається що й місяць заслухався його посеред неба.