Виправте помилки у словосполученні, зважаючи на словотвірні норми.
Компастирувати квиток, кольоровий вкладиш, дерев’яна полка, зелений огурчик, перша красавиця, зіграймо в шахмати, шкільна роздягалка, знакома директорша, грубезна палка.

Наш прапор установлений на адміністрації майорить, красується, привертає увагу, як односельців, так і гостей рідного краю.

Моя Борзнянщина – це край багатий сосновими лісами, заплавними луками, осоковими болотами, лісостеповими і поліськими ландшафтами.

Сонечко усміхається до нас і грається з нами своїми теплими і ласкавими промінчиками.

Рідна земля надає мені сил, наснаги, здоров’я і бажання і далі захищати і відстоювати право на її незалежність і соборність.

Дзвоник кличе і першокласників, і старшокласників до чарівної, фантастичної і цікавої країни знань.

Рідний край, мій улюблений і такий затишний куточок рідної, батьківської землі.

Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, 

як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. 

Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.