Кожна людина має свободу, права і обовязки. Все це закріплено державною Конституцією і не може зникнути безслідно. З самого початку свого існування людство малими, але впевненими кроками прямувало до нинішнього суспільного ладу, вдосконалюючи систему відносин між самими людьми і державою. Я хочу, висловати свою думку, що хоч теперішні права людини і захищяють кожного від багатьох можливих небезпек, та все ж вони є недосконалими. Наприкад, я знаю свої обовязки і виконую їх, навчаюсь, допомагаю, не хуліганю, маю свободу думки, слова, переміщення і тд, але чи виконує держава свій обовязок - чому на вулиці стільки безхатчнків, а в кожній фірмі підступних аферистів? Чи не здається вам, що все це лише ілюзія безпеки людини? Я все ж таки сподіваюсь, що в майбутньому всі це вдосконалиться і виправиться і кожен мати дійсно рівну свободу, права та обов"язкиⒶ.
Краще мати однога справжнього друга, ніж десять удаваних. Подумаємо чому так склалось. Несправжній друг гірше лютішого ворога. Коли людина має від кого чекати підступності, то вона готова швидко зоорієнтуватися і дати опору. Інша справа, коли ти довіряеш людині, а в самий відповідальний момент вона зраджує тебе або - ще й гірше - перетворюється на головного супротивника. Постає тоді питання: як відрізнити справжніх друзів від удаваних? Відповідь легка: справжній друг першим протягне руку до порадить, підтримає, втішить, зрозуміє і вибачить, а всі інші у кращому випадку просто заплющуть очі, а в гіршому - відштовхнуть, висміють, зневажать. Ось, чому я вважаю, що удаваний друг ніколи не зможе стати опорою для людини, а на навіть впаки, хоч і не відкрито, скоріш за все перетвориться на справжнього ворогаⒶ.
Кожна людина має свободу, права і обовязки. Все це закріплено державною Конституцією і не може зникнути безслідно. З самого початку свого існування людство малими, але впевненими кроками прямувало до нинішнього суспільного ладу, вдосконалюючи систему відносин між самими людьми і державою. Я хочу, висловати свою думку, що хоч теперішні права людини і захищяють кожного від багатьох можливих небезпек, та все ж вони є недосконалими. Наприкад, я знаю свої обовязки і виконую їх, навчаюсь, допомагаю, не хуліганю, маю свободу думки, слова, переміщення і тд, але чи виконує держава свій обовязок - чому на вулиці стільки безхатчнків, а в кожній фірмі підступних аферистів? Чи не здається вам, що все це лише ілюзія безпеки людини? Я все ж таки сподіваюсь, що в майбутньому всі це вдосконалиться і виправиться і кожен мати дійсно рівну свободу, права та обов"язкиⒶ.
Краще мати однога справжнього друга, ніж десять удаваних. Подумаємо чому так склалось. Несправжній друг гірше лютішого ворога. Коли людина має від кого чекати підступності, то вона готова швидко зоорієнтуватися і дати опору. Інша справа, коли ти довіряеш людині, а в самий відповідальний момент вона зраджує тебе або - ще й гірше - перетворюється на головного супротивника. Постає тоді питання: як відрізнити справжніх друзів від удаваних? Відповідь легка: справжній друг першим протягне руку до порадить, підтримає, втішить, зрозуміє і вибачить, а всі інші у кращому випадку просто заплющуть очі, а в гіршому - відштовхнуть, висміють, зневажать. Ось, чому я вважаю, що удаваний друг ніколи не зможе стати опорою для людини, а на навіть впаки, хоч і не відкрито, скоріш за все перетвориться на справжнього ворогаⒶ.