Висновок: чому ми маємо знати історію свого народу? з вставними словами: таким підсумовуючи можна

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Молоде покоління часто відноситься до людей похилого віку без поваги.Вони знають що це покоління воювало за нашу свободу, але не цінують цього. Чудово знають що треба поступатися місцем у транспортному засобі , допомагати донести сумки якщо побачать що бабусі або дідусеві важко але лише частина підлітків може до донести сумки або поступитися місцями.Вони думають, а навіщо нам допомагати їм вигоди жодної не буде.Краще погуляти, ніж допомагати комусь.

Людям похилого віку важко пересуватися у них болять ноги руки і тіло але їм доводиться ходити за покупками, їсти треба щось .У деяких є рідні люди які доглядають за ними , а в деяких нажаль немає.

Діти, підлітки навіть дорослі люди допомагайте бабусям і дідусям, сильно ваш час не займе, буде приємно тим кому допомагає.