Запорізька Січ з давніх-давен була перлиною козацької слави. Ще з перших повстань Наливайка -до першого засновника Запорізької Січі Дмитра Вишневецького.Запорізька Січ це символ козацтва, символ незламності українського народу, душі й мистецтва. Недарма, всі автори, письменники згадують про Січ та козаків
Коли входиш у ворота фортеці, то одразу ж потрапляєш до передмістя під назвою Великий Кіш, де селилися ремісники. Тут можна побачив традиційні козацькі курені, зимівники старших, більш поважних козаків, а також насолодився дуже цікавою експозицією народних українських ремесел і промислів. Просто у двор ігається, як виблискував на сонці ковальський молот, що відбивав на дзвінкому залізі якийсь невідомий марш, а потім подивитися, як поруч з ковалем гончар весело крутив в руках шматок глини і дивовижним чином перетворював його на невеличкий глечик.
Як не дивно, містечко не стоїть на місці, а живе таким самим життям, як і за часів козаччини.
Я вважаю, що сучасний світ доволі неоднозначний. З одного боку, це світ жорстокості, прагматизму. З іншого — світ добра, радості, романтики. Отож із погляду пересічної людини на проблему — що з них має домінувати, стверджуватиму, що і це, і те потрібне, щоправда в певних межах.
Наведу кілька прикладів з художньої літератури, які яскраво доводять правильність мого твердження. На перший погляд, у житті головного героя п’єси О. Коломійця «Дикий Ангел» Платона Ангела найголовнішим є гроші. Проте, читаючи п’єсу, розуміємо, що це мудрий, люблячий батько, для якого гроші — мірило працьовитості й старанності. А ось його сусід, Крячко, який дорікав Платонові за його ощадливість, суворе виховання дітей, тепер пожинає плоди свого виховання — його син, не працюючи, став на злочинну стежку й потрапив до колонії. Згадаймо Володьку Лободу з роману О. Гончара «Собор». Удаючи із себе людину творчу, діяльну, він насправді є кар’єристом, людцем, який віддав рідного батька до притулку, зазіхнув на національну святиню — собор. Кажучи про цінності, не можна оминути й Калитки з п’єси І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», Пузиря з комедії «Хазяїн», де люди заради багатства, наживи готові на все.
Запорізька Січ з давніх-давен була перлиною козацької слави. Ще з перших повстань Наливайка -до першого засновника Запорізької Січі Дмитра Вишневецького.Запорізька Січ це символ козацтва, символ незламності українського народу, душі й мистецтва. Недарма, всі автори, письменники згадують про Січ та козаків
Коли входиш у ворота фортеці, то одразу ж потрапляєш до передмістя під назвою Великий Кіш, де селилися ремісники. Тут можна побачив традиційні козацькі курені, зимівники старших, більш поважних козаків, а також насолодився дуже цікавою експозицією народних українських ремесел і промислів. Просто у двор ігається, як виблискував на сонці ковальський молот, що відбивав на дзвінкому залізі якийсь невідомий марш, а потім подивитися, як поруч з ковалем гончар весело крутив в руках шматок глини і дивовижним чином перетворював його на невеличкий глечик.
Як не дивно, містечко не стоїть на місці, а живе таким самим життям, як і за часів козаччини.
Я вважаю, що сучасний світ доволі неоднозначний. З одного боку, це світ жорстокості, прагматизму. З іншого — світ добра, радості, романтики. Отож із погляду пересічної людини на проблему — що з них має домінувати, стверджуватиму, що і це, і те потрібне, щоправда в певних межах.
Наведу кілька прикладів з художньої літератури, які яскраво доводять правильність мого твердження. На перший погляд, у житті головного героя п’єси О. Коломійця «Дикий Ангел» Платона Ангела найголовнішим є гроші. Проте, читаючи п’єсу, розуміємо, що це мудрий, люблячий батько, для якого гроші — мірило працьовитості й старанності. А ось його сусід, Крячко, який дорікав Платонові за його ощадливість, суворе виховання дітей, тепер пожинає плоди свого виховання — його син, не працюючи, став на злочинну стежку й потрапив до колонії. Згадаймо Володьку Лободу з роману О. Гончара «Собор». Удаючи із себе людину творчу, діяльну, він насправді є кар’єристом, людцем, який віддав рідного батька до притулку, зазіхнув на національну святиню — собор. Кажучи про цінності, не можна оминути й Калитки з п’єси І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», Пузиря з комедії «Хазяїн», де люди заради багатства, наживи готові на все.