Визначіть, за яким орфографічним принцииом написані слова та окремі орфограми в них. Небо. ліс, вода, степ, віз, гайок, його, нам, підиесеиня. рука, відчислення, червонийй. відлуння, яснiсть загадка, сміються. усміхаєшся. пише, шістнадцять, студентський, стеновий, яблуня, виноград, гриб. правда, вітаються, мри. п'ятірка, зірка. життедайний, місто, з жартами, безчестя, безжурно, принісши, живеться, книжці, заквітчаний, уславлений, з постої, raньба. товариський, березень, Орел, Вишеньки, пам'ять, на пам'ять, проте. про тe, назустріч. на зустріч.

Школа - наш другий дім. Це храм знань, у який ми ходимо 5 днів на тиждень.
   Кожен урок- осболивий і важливий для нас, адже попереду нас чекають серйозні екзамени на яких без базових знань робити,по-суті,немає чого.На кожному уроці ми отримуємо важливі знання,кожен вчитель намагається нам донести важливу інформацію.
     Стається так, що через важливу причину доводиться пропускати уроки (хвороба, сімейні обставини, важливі справи),у такому випадку потрібно дізнатися у вчителя чи однокласника матеріал, який ти пропустив, і опрацювати його самостійно, адже те, що не був присутній,нікого не цікавитиме, ти завжди маєш бути готовий.
    Ось важливо не пропускати уроки.

Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували ,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с прохожихВона так обережно його тримала,як самий найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...Я не втрималась и заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила залиши свою адресупізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй подарувала цуценяЦе справжня історія з мого життя,але якщо хочеш,можеш іі використати)))