Визначити автосемантичні речення кожної підтеми Амвросій Бучма — митець величезної духовної культури. Тому на головну роль у досерійному

фільмі «Тарас Шевченко», що знімаси у 1926 році в Одесі, було за саме його. Актор повинен був показати непохитну мужність і підність Тараса Шевченка, ледь помітними, але точними деталями

передавши найскладніші людські почуття Зоні Бучма дуже скидався на Шевченка. Коли включили юнітери і актор почав грати, всі

завмерли. перед ними був справжній Тарас Григорович. Не можна було забути очей актора, живих і

проникливих...

Треба було відтворити історичну обстановку тих часів – зйомки проводилися не тільки на

кінофабриці. Творчу групу можна було побачити на Київщині, в Петербурзі, Нижньому Новгород.. Мільйони людей побачили у фільмі Кобзаря таким, якого собі уявляли

8. Визначити дане” і „нове” у наведених реченнях

Ген через річку видтік гаитка, а далі гребля, а біля греблі бованіе млин. А як прямо подивитися, то за річкою на стадистому березі височіють віковічні дерева, а поміж дерев стримлять корпуси цукрового

заводу.

9. Визначити іб зв'язку речень у ССЦ (послідовний чи паралельний)

Цей чудернацький ссавець мае вкриті роговим чохлом щелепи. Розмножується він також незвичайно: відкладає яйця, насиджує іх, а малят вигодовуе молоком. У тихих річках Австралії цих тварина ловить безхребетних, вибираючи їх із мулу. Качкодзьоби стали дуже рідкісними тваринами. Вони перебувають

ід охороною закону.​

Не гони коня кнутом, а гони вівсом
не вір словам , а вір ділам
семеро одного не ждуть
хто питає, той не блудить
не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке?
чули дзвін та не узнали, де він
не знав, не знав та й забув
моя хата скраю, я нічого не знаю
якщо на своєму язиці не втримаєш, то на чужий не сподівайся
горе тому жить, хто життям не дорожить:)

Як овечка: не мовить ні словечка.Не так то він діє, як тим словом сіє.Кого не б'є слово, тому й палиця не За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Дурний язик — голові не приятель.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Слово — не полова, язик — не помело.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.

Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до нiмоти. Хто ще умiв любити так, як ти, Хто кликати умiв ще так до бою, Кого ще так боялися кати! Так звучить вiрш Дмитра Павличка "До Франка", але цi слова вiдтворюють i моє ставлення до Т. Г. Шевченка. Справдi, як можна не захоплюватися ним, не схилятися перед його стражданнями i його мужнiстю! Вiн був сонцем нашоï поезiï, символом високого духу украïнськоï нацiï, i водночас живою, чутливою i вразливою людиною. Вперше дiзналась я про Шевченка ще в ранньому дитинствi. У нас вдома була величезна книга - ювiлейне видання "Кобзаря". Вiд книги вiяло загадковiстю. Спочатку менi були доступнi лише "картинки", але потiм поступово почав вiдкриватися свiт створених Шевченком образiв. Зачарували мене прекраснi пейзажi Украïни, змальованi генiальним майстром слова, повiяло запахом квiту вишневого (точнiсiнько, як навеснi в селi, де живе моя бабуся), зашелестiли верби, що ростуть "мiж ярами над ставами", торкнувся душi вiтерець, що тихесенько вiє над Украïною. Назавжди запам'ятаю я i дiвчат з романтичних балад про дивовижне кохання та гiрку розлуку ("Причинна", "Утоплена", "Тополя") i смiливих героïчних гайдамакiв, i простих людей, що страждали, шукали щастя, i не могли знайти його у своєму важкому життi за крiпаччини. Хтось з них викликав спiвчуття, дехто вражав красою своєï душi, був гiдний поваги. Але всi вони, як живi, з'являлися перед очима, доки бринiла музика вiршованих рядкiв. Зiгрiла душу нiжна дружба малого Тараса з Оксаночкою i таке романтичне цнотливе кохання Яреми i Оксани, болем пронизав серце трагiзм долi Лiлеï, Катерини, наймички Ганни. Я захоплююся героïзмом Залiзняка i Гонти, незламнiстю Яна Гуса i мужньою жертовнiстю декабристiв. Свiт думок, почуттiв, iсторичних фактiв, оспiваних великим Кобзарем, став частиною i мого життя. Час вiд часу в рiзних життєвих ситуацiях рядки його вiршiв спливають у пам'ятi, нiби поради мудрого вчителя, i я усвiдомлюю, наскiльки глибоко Шевченко розумiв життя, якщо думки його можуть виявитися корисними i зараз. I я щаслива, що вiн був, є, буде вiчно, поки живий наш народ (а народи ж безсмертнi!). Пишаюся, що i я одного роду-племенi з нашим великим Тарасом.