Твір на тему "Я в житті і я в Інтернеті" можна склласти так:
Дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в Інтернеті – нібито різна людина. Чому це так? Мабуть, тому, що в Інтернеті кожна особистість відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої вчинки. Інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. Я намагаюсь як в Інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися людиною.
Я прагну жити не лише віртуальним життям. Я вважаю, що Всесвітня павутина має чимало переваг. Проте світом Інтернету не варто захоплюватись аж занадто. Адже навколо нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій реальності. Не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у реальному житті. А головне – слід бути собою у будь-якому вимірі. відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у реальному житті. А головне – слід бути собою у будь-якому вимірі.
Деякі мої друзі та знайомі люблять зиму за можливість покататися на санках і пограти в сніжки. Деяким, особливо дівчаткам, подобається весна — час, коли все цвіте та можна кожен день плести шикарні вінки. Інші чекають літа, щоб з ранку до вечора гратися на пляжі. А я шалено радію приходу осені. І мене зовсім не лякає початок шкільних занять. Навпаки, це можливість побачити друзів, які виїжджали на все літо до бабусь. Можливість розповісти та почути багато кумедних історій. Але навіть це не головне в настанні осені.
Осінь — чарівна пора, і саме тому її так люблять художники, поети й люди різного віку та професій. На мою думку, цей час року можна розділити на кілька періодів. Перший починається з першої половини вересня, коли ще не сильно відчуваються зміни в природі. Останній період — листопад з його вогкістю та холодом. Не дарма цей місяць називають воротами зими. А посередині знаходиться та чудова пора, яка зветься «золота осінь».
На її честь художники не втомлюються писати картини, а поети й письменники не припиняють складати красиві твори. А я завжди буду з нетерпінням чекати її приходу. Чому вона «золота»? Тому що природа немов одягається в сукню, розшиту золотими нитками. Все перетворюється, змінює свій вигляд, буяє яскравими барвами. Мені здається, навіть влітку не можна побачити стільки квітів, скільки їх з’являється восени. Жовтий, червоний, помаранчевий набувають стільки різних відтінків, що їх неможливо описати жодною мовою світу. Всі кущики та деревця, немов модниці, кожен день міняють свій наряд. Ще вчора вони тільки починали жовтіти, сьогодні вже відливають золотом, а завтра додадуть до свого образу кілька червоних пелюстків.
Мені здається, що осінь нагадує собою вродливу жінку, тому я її просто обожнюю!
Твір на тему "Я в житті і я в Інтернеті" можна склласти так:
Дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в Інтернеті – нібито різна людина. Чому це так? Мабуть, тому, що в Інтернеті кожна особистість відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої вчинки. Інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. Я намагаюсь як в Інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися людиною.
Я прагну жити не лише віртуальним життям. Я вважаю, що Всесвітня павутина має чимало переваг. Проте світом Інтернету не варто захоплюватись аж занадто. Адже навколо нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій реальності. Не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у реальному житті. А головне – слід бути собою у будь-якому вимірі. відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у реальному житті. А головне – слід бути собою у будь-якому вимірі.
Объяснение:
Деякі мої друзі та знайомі люблять зиму за можливість покататися на санках і пограти в сніжки. Деяким, особливо дівчаткам, подобається весна — час, коли все цвіте та можна кожен день плести шикарні вінки. Інші чекають літа, щоб з ранку до вечора гратися на пляжі. А я шалено радію приходу осені. І мене зовсім не лякає початок шкільних занять. Навпаки, це можливість побачити друзів, які виїжджали на все літо до бабусь. Можливість розповісти та почути багато кумедних історій. Але навіть це не головне в настанні осені.
Осінь — чарівна пора, і саме тому її так люблять художники, поети й люди різного віку та професій. На мою думку, цей час року можна розділити на кілька періодів. Перший починається з першої половини вересня, коли ще не сильно відчуваються зміни в природі. Останній період — листопад з його вогкістю та холодом. Не дарма цей місяць називають воротами зими. А посередині знаходиться та чудова пора, яка зветься «золота осінь».
На її честь художники не втомлюються писати картини, а поети й письменники не припиняють складати красиві твори. А я завжди буду з нетерпінням чекати її приходу. Чому вона «золота»? Тому що природа немов одягається в сукню, розшиту золотими нитками. Все перетворюється, змінює свій вигляд, буяє яскравими барвами. Мені здається, навіть влітку не можна побачити стільки квітів, скільки їх з’являється восени. Жовтий, червоний, помаранчевий набувають стільки різних відтінків, що їх неможливо описати жодною мовою світу. Всі кущики та деревця, немов модниці, кожен день міняють свій наряд. Ще вчора вони тільки починали жовтіти, сьогодні вже відливають золотом, а завтра додадуть до свого образу кілька червоних пелюстків.
Мені здається, що осінь нагадує собою вродливу жінку, тому я її просто обожнюю!