Визначити лексико-граматичний розряд прикметників (якісні, відносні чи присвійні)
Юнгівський, зеленаво-блакитний, землеробський, досвідчений, ясний, психологічний, категоричний, режисерський, ведмежий, оксамитовий, рубіновий, учнівський, схвильований, солом’яний, Андріїв, рішучий, вихований, наївний, лебединий, хмарний, життєвий, нескінченний, привітний, синівський, материн, заячий, гіркий, бузковий, малиновий, театральний, усвідомлений, золотий, рубіновий, бронзовий.

Жив на світі іменник. Він був дуже гарний, до людям називати речі своїми іменами. Усі любили іменник та поважали його за цю службу, але іноді він почував себе в реченнях дуже самотньо. Частіше всього сумував іменник тоді, коли ним користувалися маленькі діти, що не знали ще досить слів, аби складати великі речення. Тоді він кликав на до свого друга — прикметника. Коли прикметник приходив, то речення ураз ставало цікавішим та гарнішим. Іграшки ставали не просто іграшками, а цікавими. Дівчатка не просто дівчатками, а красивими. Вони допомагають одне одному постійно.

- Вибачте, можете передати за проїзд. - Попросив пасажир у автобусі.

- Звісно, - Сумно відповідає чоловік.

- У вас щось траплося?

- Зараз в цій країні завжди щось трапляється, то вб'ють когось, то без даху залишать. - Відповів чоловік.

- Це ви про що? - спитала інша жінка.

- Я про події на сході України, як можна про це не знати. Стільки людей там помирає, стають інвалідами. Стільки людей залишилися без рідних, тому що вони пішли на цю війну.

- А так що саме з вами трапилося? - спитав майже не весь автобус.

- А я втратм все. У мене колись був й будинок, й родина, й машина, але будинок весь обстріляли, мого батька й двох братів вбили, й сина вбили, а машину підірвали. - Сказав чоловік й з його ока побігла сльозинка. - Мені пора вже моя зупинка. - Сумно промовив чоловік й пішов до вихода.

Колись люди, які жили на Донбасі були звичайними українцями, які жили мирно й спокійно. А зараз ці люди або помирають на війні, або стають бездомними.