Визначити тему та ідею текст. найти складне синтаксичне ціле. дібрати заголовок.
був травневий сонячний ранок. на зелених луках, що починалися зараз же за селом, розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок.
цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. у неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. вона почимчикувала зеленими луками.
побачила барвистого метелика й усміхнулась, їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку.
усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. він летів повагом, не поспішаючи.
коли це дівчинка побачила діда. він ішов їй назустріч. погляд його був похмурий, брови насуплені, в очах — злість. дівчинка несла назустріч дідові усмішку.
вона сподівалася: ось зараз і він усміхнеться. невже в такий радісний день можна бути похмурим і непривітним?
уже в глибині її душі піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалась, вона несла назустріч дідові свою усмішку й закликала його: “усміхніться й ви, дідусю! ”
та дід не усміхнувся. погляд його залишався похмурий, брови — насуплені, очі — злі.
страх оволодів серцем дівчинки. усмішка погасла на її лиці. і тої ж хвилини їй здалося, що затьмарився, спохмурнів цілий світ. зелений луг посірів.
жовті сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, блакитнеє небо стало бліде, а срібна пісня жайворонка тремтіла, мов той струмок, що ось-ось помре.
дівчинка заплакала. за хвилину дід уже був далеко. вона бачила тепер його спину, але й спина здавалася їй злою і непривітною.
дівчинка йшла собі луками далі, її серце затремтіло, коли вона побачила — знову назустріч хтось іде. придивляється — аж то бабуся, з ціпком старенька дибає, дівчинка насторожилась і запитливо глянула в її очі. бабуся усміхнулась.
і така була добра та щира її усмішка, що цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись усякими барвами.
мов маленькі сонця, знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджоли й джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок.
дівчинка усміхнулася, перед її очима знову затремтіли барвисті крильця метелика.
вона пішла за метеликом, а бабуся спинилась на хвилинку і, дивлячись їй услід, щось тихо ла.

На товари із жовтими цінниками діє знижка від сорока до семидесяти відсотків. 2. Нині на планеті живе близько трьохсот п*ятидесяти видів акул. 3. Ластівки розвивають швидкість до двадцяти кілометрів за годину. 4. Текст проекту надруковано на семиста дев*яносто дев*яти сторінках. 5. Співбесіду з восьмидесяти п*ятьма абітурієнтами заплановано на двадцяте липня. 6. Щодня на полі працювало від ста до ста семидесяти  чоловік. 7. Розмір доплат збільшено на дванадцять цілих сім десятих відсотка.

Двомастами сорока трьома, стами, трьохсот двадцяти сімох, п'ятьма стами сорока одним, двадцятьома п'ятьма, двадцятьма дев'ятьма, тридцяти восьми, ста сорока одним, шістьдесят сімох, восьмисот трьох, шестистам дев'яносто трьома, восьмистам п'ятдесятьма сьома, восьмисот трьох, семи десятилітній

Объяснение:

Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.

Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.

А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері.

Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. "Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості", — писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло, чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела — ті самі книжки.