Визначте рід, число та відмінок іменників. Немовляти с.р., Р., одн., дітворі, самостійністю, дверей, окулярами, повіках,
жнив, молоддю, цікавості, сіни, величчю, хащах, грішми, колосочка, світу,
конвалії, настурцій, волошці, житами, житла, вітру, гречки, оченят, хлоп’ям,
дівчаті, санях, радощами.
Повість — епічний твір середньої жанрової форми. Частіше за все говорять про її проміжне становище між романом і оповіданням, нечіткість і розмитість жанрових меж. Дійсно, повість має чимало спільного як з романом, так і з оповіданням. У ній розкривається людська доля, взаємини героя з навколишньою дійсністю. Відмінності скоріше мають кількісні, а не якісні параметри.
Якщо в оповіданні найчастіше в центрі якийсь один епізод, одна подія, то в повісті, як і в романі, можуть змальовуватися декілька подій, об'єднаних, як правило, навколо одного центрального персонажа. На відміну від роману повість не має напруженого та завершеного сюжетного вузла, в ній часто відсутня єдність наскрізної дії, а тому типова форма повісті — це скоріше твори біографічного характеру, різні художні хроніки. Суттєвою відміною жанру повісті є її потенційна ліричність: Із всіх прозаїчних жанрів повість найближча до лірики. Цей жанр пов'язаний з роздумами, інколи цілком відкритими, прямими, авторськими.
У сучасному розумінні повість існує з першої половини XIX століття („Маруся”, „Сердешна Оксана” Г. Квітки-Основ'яненка). Подальша жанрова еволюція повісті пов'язана з творчістю Марка Вовчка („Інститутка”), Т. Шевченка („Художник”, „Музикант”). Майстрами цього жанру виявили себе І. Нечуй-Левицький („Микола Джеря”), Б. Грінченко („Серед темної ночі”, „Під тихими вербами”), І. Франко („Захар Беркут”), М. Коцюбинський („Fata morgana”), О. Кобилянська („Земля”). У літературі 20—30-х років XX століття провідне місце посідали повісті М. Хвильового („Санаторійна зона”), В. Підмогильного („Третя революція”), П. Панча („Голубі ешелони”).
Дніпро – найбільша річка України. Вона – третя за розміром у Європі після Дунаю та Волги. Український народ завжди любив свою «священну ріку»: її велич уславлено у народних піснях, змальовано у художніх творах письменників та художників.
Найдавніші писемні відомості (як на мене, то краще свідчення) про Дніпро полишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своєї історії, яка називається «Мельпомена».
Нині водою Дніпра користуються біля сімдесяти відсотків населення України (майже 35 мільйонів осіб), на нього припадає половина всіх річкових шляхів країни й основна частина (близько шістдесяти відсотків) річкових перевезень вантажів і пасажирів.
Сама більша - неправильно утворена форма найвищого ступеня, має бути найбільша
по розмірам - калька з російської - за розміром
ославлена -використовується для негативного відтінку, поганої слави - уславлено
полюбляв - використовується для описання уподобань - як на мене, то тут мова не по уподобання, а про любов - любив
описана - калька з російської - змальована
семи десяти, шести десяти - неправильно утворено числівник - сімдесяти, шістдесяти