Визначте речення, у виділених словах якого закінчення нульове. Виберіть одну відповідь:

Де (багато пташок), там нема комашок.

Науки ні вода не (затопить), ні вогонь не (спалить).

(Бульвар) Шевченка тягнеться аж до гаю високих (тополь) та густих кущів.

(Праця людину) годує, а лінь марнує.

. Бджола зображена на обох гербах, не тільки підкреслює працьовитість,

прагнення добробуту, а й нагадує про давні корені бджільництва у регіоні.

2. Він наближався й кинувши гострий погляд з-під навислих рудих брів,

підносив над землею кийок.

3. Опріч усього Сократ не вельми ,шанує самого себе.

4. Тут на березі зеленім ллються пахощі, чудові роси, сиплються вночі.

5. Гетьманську булаву вважають клейнодом, тобто коштовністю

дорогоцінною річчю.

6. Він вважав себе дуже багатим, є молодість, є сила, є бажання працювати.

7. Мені снилося :червоні рожі пломеніли в промені злотистім.

8. На хвилину раптом стихли голоси ,і спинились тіні.

9. Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги і стежачи за вудочками

вели тиху розмову.

Объяснение:

Добрі вчинки… Чи задумувались ми коли-небудь,як часто ми творимо добро для інших? Насправді щоб робити добро не обов”язково допомагати великими коштами дитячим будинкам чи лікарням(хоча це також хороша ідея,на жаль не всім під силу). Багатьом відома приказка: хочеш змінити світ – почни з себе. От в цьому випадку якраз дуже доречно до неї дослухатись. Якщо кожен з нас почав би робити,хоч і маленькі,зате добрі, справи, то міг би підмітити, що люди навколо привітні і дедалі частіше посміхаються.А інколи буває й таке,що ідеї добрих справ самі знаходять тебе. Так сталося зі мною цього літа. Цей випадок запам”ятався мені надовго.
Гарячого серпневого дня я сиділа на лавці біля Ратуші. Навколо була маса людей, всі кудись спішили, а я спокійно насолоджувалась читанням у затінку. Аж тут до мене підсіла жіночка в літах, привіталась до мене і попросила до потребувала вона не грошей. Вона попросила переписати їй листа. Я щиро здивувалася, але пані пояснила,що дуже погано бачить, та й писати не дуже вміє, тому потребує моїх “молодих очей”. Поки я переписувала текст,вона розповіла свою історію: про її,ще малої,пригоди з сестрою, про те,як вона в роки війни допомагала повстанцям(я так зрозуміла,що пам”ять в неї хороша); про те,як її в селі пограбували і ледь не вбили; про те,як вона з до подруги написала цього листа,який треба було ще раз переписати,але не було змоги це зробити. Вислухавши її мені стало якось не по собі. Насамперед тому, що навряд чи депутат міської ради,до якого вона хотіла звернутись, захоче і зможе їй до Але тим не менше,було зовсім нескладно до людині,якій це було потрібно. Кожен твій вчинок буде відповідно оцінений десь там…Цьому доказ те,що перед тим,як іти, пані забрала листа і сказала “Я буду молитись за тебе”… Після того на душі стало тепло...