Визначте речення з різними видами зв'язку.

По безхмарному небу плила меланхолія тьмяна, і тремтіло шакалів виття, мов болючая рана (І.Франко).
Людина стала людиною, тому що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, тріпотіння марева над горизонтом, бо полюбила безмежну далину степів, сині тіні в заметах березневого снігу, журавлиний ключ у небесній блакиті (В.Сухомлинський).
Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (О.Довженко).
Чомусь і досі чітко уявляю, як людина чаклує при вогні і гріє руки, щоб замісити глину і творити (Г.Коваль).

Нерідко мене торкаються спогади мого дитинства - такого ясного, безтурботного і веселого. Здається , це було лише три хвилини тому, але розумію, що пройшло вже багато років. Маленькою я дуже любила іграшки. Якось мама подарувала мені на день народження мою першу ляльку, яку я назвала Оленкою. Ніколи не забуду її рудуватого хвилястого волосся і рожеву сукенку. А ще я мала песика на ім"я Пері. Скільки ж пригод він нам накоїв ...Але зараз вже на це не вистачає часу. Я виросла , але ці приємні речі досі у моєму серці.

КАЛИНА

Калина щедро оспівана народом. Вона гарна у всі пори року. Весною оздоблена квітками, восени і взимку — червоними ягодами.

Калина — як наречена, як весна,— красуня. Краса калини порівнюється з дівочою вродою.

Напевно, багато хто думав, чому в пісні співається: «Не рубай калину...» Адже її деревина не має промислового значення. Це так.

Але у сиву давнину калину винищували. З її деревини випалювали вугілля і робили шевські цвяхи. Ось звідки слова пісні.

У старому дореволюційному селі, а подекуди ще й тепер калина росте біля хат, пломеніючи жаринами ягід до глибокої осені або й взимку на фоні білого снігу. Одна із особливих рис калини: її ягоди від морозу стають смачнішими, не втрачають своїх властивостей — ні харчових, ні лікувальних. Мерзлі, вони місяцями зберігаються. Тож, зібравши врожай восени, люди не ховали калину, а вивішували пучки кетягів під стріхою хати надворі або на горищі чи в коморі.

Незрівнянним делікатесом селянина були пиріжки з буряками та калиною. З неї варили компоти, прохолоджуючі напої, соки, джеми.

Та вирощували калину не лише заради харчування. Вона «виганяє» з хати чимало недугів: запалення верхніх дихальних шляхів, золотуху в дітей, гіпертонію та багато інших захворювань. Використовуються не лише ягоди, а й листя, пагони, кора, практично — вся рослина.

Перетерті з цукром ягоди є добрим помічником у боротьбі з високим кров'яним тиском. Споживання щодня 5—10 грамів свіжих ягід допомагає від сильного сухого кашлю. Ягоди застосовують для виготовлення кондитерських та винно-горілчаних виробів. Вони містять в собі цукор, вітамін С, дубильні речовини та ефірну олію.

Відвари кори, зібраної і висушеної напровесні в час сокоруху, вживають як кровоспинний та заспокійливий засіб. Розтовчену кору 1—4-річних гілок і пагонів використовують для лікування ран, ураженої шкіри, кровотечі. У відварі калинової кори купають дітей, що запобігає захворюванню і виліковує золотуху та інші хвороби шкіри.

Простудному кашлю добре зарадить калиновий чай, виготовлений з 10 грамів сухих квіток і ягід на склянку окропу, а також свіжі ягоди, потовчені й розмішані з медом та розведені гарячою водою. Відвар квітів і ягід калини п'ють при гарячці та використовують для промивання ран.

Цей перелік можна доповнити ще і ще.

Маючи такий лікувальний універсалізм, калина в той же час росте бездоглядно. Ніхто й селекцією як слід не зайнявся, не розробив досконалої агротехніки. А даремно. Калина любить поживні місця, хоч непогано почуває себе і на досить сухих глинистих ґрунтах.

Росте звичайна калина майже по всій території Радянського Союзу. Зустрічається в лісах, на берегах річок, озер, потічків.

Виявлено близько 120 видів калини