Визначте складну синтаксичну конструкцію з усіма типами звязку безсполучниковим ,сурядним і підрядним
а за коліями, супроти депо ,біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами , і той хто тяг воду, довго крутив корбу:колодязь був глибоким .
г коли відчинились двері ,вона лише злегка повернулася ,щоб упевнитись хто прийшов.
б Небо прорізали вогняні стріли , удариав грім , на пильних дорогах зявився вихор.
в І пригадалося йому дитинство : Над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті.
Ми-українці. Живемо у вільній і незалежній державі - Україні. Розмовляємо рідною державною українською мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира,як і душа українського народу. Народ наш завжди славився працелюбністю,щирістю,добротою і чарівною Піснею. Бо завжди в Україні співали всі-дорослі й діти, з піснею легше було жити,у ній можна було передати любов і тугу,щастя і радість,свої мрії і надії. А рідною українською мовою людина не тільки розмовляє,а й мислить. І навіть коли людина знає багато мов,уміє розмовляти ними,то думає завжди тільки рідною. І земля українська стародавня,така ж давня і наша мова. Чарівна родюча земля здавна приваблювала завойовників. Чужинці чимало разів намагалися загарбати Україну,щоб привласнити і щоб панувати на ній , бо ж тут і клімат прекрасний, і чорноземи багаті та родючі,і краєвиди казкові. От і нападали загарбники,а українці боронились і часто гинули у кривавій боротьбі за свою землю. Протягом віків відстоював народ свою землю. Коли перемагав, то знову розквітала наука, культура, мова, в селах і містах знову було чути радісну пісню. А коли зазнавав поразки у грізній битві-все занепадало,бо завойовники нав’язували українцям свою культуру, свою мову і свою владу. Важко було зберегти щось своє,але народ плекав рідну мову в піснях,казках та передавав від роду до роду її, як дорогоцінний скарб,щоб не загинула!
Для початку необхідно зрозуміти, що в дружбі дві людини і більше рівні між собою. Прийнято вважати, що один за тебе і в вогонь і в воду, і останню сорочку віддасть, і життям ризикне. Це звичайно все красиво звучить, але насправді друг тобі нічого не винен. Він може і в вогонь і в воду, але тільки за власним бажанням, і сприймати його дії необхідно з вдячністю, а не як само зрозуміло.
Також і ти, коли допоміг другові, не чекай і не вимагай від нього подяки. Зробив, і молодець. Забудь. Ти сам так вирішив вчинити. Звичайно це важко, тому що кожен чекає похвали за свої вчинки. Але якщо ти дійсно дорожиш дружбою, не чекай подяки за вчинок, який здійснив в ім'я дружби.
:)