Ми з сім'єю вирішили піти на відпочинок, але не знали яке місце вибрати і що взяти. Ми рішили перебрати усі речі і вибрати лише ті які підійдуть. Але нажаль вибір був складний. Згодом ми вірішили , що поїдимо в парк. І коли ми вже зібрались неожидано пішов дощь. І ми вже думали, що відпочинок не вдасться. Дощь закінчився - виглянуло сонечко. Ми гуляли по парку, їли морозиво, каталися на антракционах. Було дуже весело. Ми навіть не замічали як летів час. Але нажаль вже час повертатися додому. Ми чекали автобус. І коли ми вже сіли в автобус, то цілу дорогу розмовляли, як було весело. Ми вирішили, що в наступні вихідні ми знову туди поїдемо. І побачимо ще більше цікавого.
Максим-«…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість»; Тугар-«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів». • «…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував собі гарну хату…» • «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…»
Тугар-«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів». • «…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував собі гарну хату…» • «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…»